Істинна любов до Бога проявляється у виконанні заповідей. Деякі з них здаються для нас важкими, особливо важко сприймається заповідь «моліться за тих, хто кривдить вас». Ми ту людину, яка нас кривдить, готові розтерзати, у клапті розірвати, ну якщо не буквально, бо від кривавого видовища може погано стати, то вже насварити, або наскаржитися, або рознести по всій землі, яка вона нехороша, на це ми готові. А Господь не хоче цього. І якби ми виконували скрупульозно Його заповідь: ось образила нас людина, а ми б за неї молилися, хтось образив, і знову б за нього молилися, – тоді б ми і серця цих людей змінили, бо Господь за молитвою нашою на них би зглянувся.

Бо якщо людина молиться, виконуючи заповідь Божу, Господь тут як тут, Він чує її, Він радіє, що ось людина, дитя Боже у своїй кімнатці, утираючи сльози від образи, а все-таки встає на молитву, просить: «Господи, прости його, не карай заради мене, пошли, Господи, добре здоров’я його діткам, щоб вони були хорошими, добрими, здоровими, слухняними, всіляко його облагодій, зм’якши його серце, бо воно стало жорстоким, і ось він мені образу завдав».

От якби кожен так молився, то і серце кривдника зм’якшилося б, і розбрат би далі не пішов, і любов запанувала між нами. А ми ні, неначе заповідь Божа не існує, неначе це нас не стосується. Будемо ображатися і чекати, поки кривдник перший не зробить крок до примирення, або почнемо знову змагатися, доводити один одному: ти така – сама така. І це нескінченна історія. Ну, про яку тоді любов до Бога можна говорити! Це просто смішно. Якщо вже мати і дитя, які один одного повинні любити, – і то вона на нього дратується, кричить, а дитина теж на неї рукою махає. Тому якщо ми хочемо дійсно досягти любові Божої, а через неї святості, треба нам старатися обов’язково в собі зло перемагати, не давати йому в нас діяти, весь час з ним боротися, весь час заповіді Божі виконувати. А щоб їх виконувати, треба їх знати, треба весь час читати Євангеліє, треба добре знатися в ньому.

Думки про навколишнє