Ми весь час провалюємося в якусь твань: то в один бруд влипнемо, то в другий, то в третій, то лобом в якесь дерево втупимося, то усього себе поранимо. І так усе наше життя проходить у блуканні темним лісом, бо немає в нас орієнтиру, ми не знаємо, куди йдемо. Вчитися нам немає в кого, у житті прикладу немає: ні батьки не можуть нам приклад показати, ні навколишні люди. Тому нам треба приклад шукати тільки в Євангелії. Дивитися, як чинив Господь, дивитися, як Він жив. Нам треба зрозуміти, що означає бути лагідним, що означає бути покірливим. І не лише зрозуміти, а прийняти це у своє серце. Це має в нашому серці відобразитися, і ми повинні чинити вже не так, як інші люди, як більшість. Є навіть такий чудовий вираз «переважна більшість», тобто більшість, яка тисне на нас своїм неподобством. І все-таки потрібно не піддаватися цій переважній більшості.

Думки про навколишнє