Кажуть: «З вовками жити, по-вовчому вити». Але нам цього не можна, нам Господь заборонив по-вовчому вити. Нехай усі стануть вовками, а ми маємо бути вівцями Христовими попри все.

У наші дні в усіх народах слово Боже вже проповідане. Немає такої мови, на яку воно не перекладене. У кожному храмі Євангеліє продається, будь-хто тепер може його купити, люди читають і розділяються: хто вибирає Церкву Божу, а хто якусь бабку-чаклунку, астрологію чи інший якийсь непотріб. Хто ближче до Христа, той вибере Євангеліє, хто ближче до диявола, той буде ворожінням займатися, гороскопи купувати, в екстрасенсів лікуватися, бо йому важлива не душа, а тіло. Нехай з душею що хочуть роблять, аби тіло було здоровим.

Ось такий стоїть перед кожним вибір: що для тебе, людино, важливе, духовне чи тілесне. І тому, хто женеться за тілесним, а духовним нехтує, Господь показує, до чого це призведе. Згадаємо 1917 рік – пообіцяли людям землю: зараз у багатих віднімемо, бідним роздамо. І що в результаті? Ні землі, ні багатства, убогість навколо, повбивали усіх. Хто «ура!» кричав, тих у Сибір заслали. Люди думали: усе порівну розділимо і житимемо добре. А куди зло подінеться? Як воно було в тобі, так воно і залишилося. Тому доки в тобі зло, нічого доброго в тебе не буде. І нічого і не вийде, бо будувати можна тільки на добрі.

Думки про навколишнє