Христос виявляв абсолютно інше життя і говорив, що, хто це життя сприйме, той досягне справжнього блаженства. Для кого духовне являє єдину ціль, хто дійсно стане убогим духом, хто буде духовний, як жебрак, просити в Бога – тільки ця людина духовного і досягне. Тому в сходах християнської досконалості перша сходинка є убогість духу. Якщо людина ніяк не задоволена станом свого життя, якщо їй корита, біля якого вона сидить, недостатньо і вона прагне духовного, вона шукає, вона намагається заповіді Божі виконувати, намагається перемогти своє гріховне єство для того, щоб прилучитися до небесного життя, – тоді вона досягає блаженства.

А усе інше, необхідне для життя, саме додасться. Нам, якщо ми хочемо бути справжніми учнями Христовими, треба не про земне влаштування турбуватися, бо це не в нашій компетенції. Уявимо собі, що хтось з нас став би імператором або президентом і нам сказали: ось ти тепер президент, влаштуй це життя так, як ти хочеш, як вважаєш за потрібне. І дуже скоро ми побачили б, що це неможливо. Можна робити якісь спроби більш менш вдалі, але все одно виходить завжди не те, що хотілося б.

Усе наше життя, його земне влаштування нам чудово демонструє, що без Бога усе рушиться. Бо Бог є Подавець життя. І якби ми в першу чергу влаштовували своє життя духовне, тоді усе інше, земне, воно б нам приклалося саме. Господь бачить, хто шукає тільки духовного, хто біля ніг Його сидить і слухає і приймає Його слова. І таку людину Господь не залишить, віддасть сторицею навіть у нашому звичайному житті.

Думки про навколишнє