Хоча, звичайно, хочеться щось на землі зробити, хочеться тут щось таке влаштувати, але не це важливо, а важливо свою душу підготувати до вічності і до зустрічі з Богом. Бо коли ми з Богом зустрінемося ось так лицем до лиця на суді, і коли Він на нас подивиться Своїми лагідними очима, і коли ми згадаємо усе наше життя і все те, що Він для нас зробив, як Він нам завжди, немов слуга, в усьому допомагав, про що б ми Його не просили, нам буде страшенно соромно. І щоб зменшити цей сором, нам треба все ж таки намагатися робити такі справи і таким чином життя своє проводити, щоб подумки співвідноситися завжди з Ним: ось те, що я зараз робитиму, чи порадує це Його чи засмутить? І якщо ми будемо так своє життя влаштовувати, тоді ми досягнемо успіху на тому терені, який називається життям духовним. Це єдиний шлях добра.

Що ми побачимо на цьому шляху? Нічого, окрім злості. Уся злоба піднебесна буде проти обраного нами шляху. На нас повставатимуть помисли, нас не розумітимуть і зневажатимуть родичі, нам перешкоджатимуть люди, які оточують нас, навіть стихії земні, і вітер, і буря, і град, і повінь, і пожежі будуть обов’язково нам перешкоджати, щоб ввести нас у смуток, щоб у нас опустилися руки, щоб ми зійшли з цього шляху. Диявол обов’язково буде влаштовувати усілякі спокуси, щоб ми чимось у цьому світі захопилися, щоб ми відволіклися від цього шляху, пішли на інший бік, повернулися б до свого колишнього життя.

Так, це усе нам доведеться здолати. Тому життя християнське важке, та зате воно дає те шукане щастя, яке називається блаженством. Тому якщо ми хочемо бути Христовими учнями, ми будемо блаженними. Блаженство це полягає в спілкуванні з Богом. Якби немовля могло говорити і в нього запитали: «Любчику, що для тебе блаженство?» – він сказав би: «Коли мене мама бере на ручки і прикладає до своїх грудей». А кожна навернена людина є дитя Боже. І якби ми дійсно носилися на руках Господніх і припадали до грудей матері Церкви, яка живить нас своїми благодатними Таїнствами, тоді ми б поступово відчули, що є істинне блаженство перебування в Богу.

Думки про навколишнє