У день Входу Господнього в Єрусалим прийнято в проповідях порівнювати людей, які присутні на церковній службі, з городянами Єрусалиму, які вийшли зустрічати Христа з пальмовим віттям у руках. Далі, зазвичай, у проповіді йде попередження про те, що як у тому натовпі виявилися люди, які за 5 днів вимагали розіп’яти Христа, так і ми самі розпинаємо Христа своїми гріхами. Між іншим, цілком доречне і слушне порівняння. Але крім такого порівняння в очі спадає ще одне, можливо, не таке помітне.

Так, багато людей розпинають Ісуса своїми гріхами, але завжди є невелика кількість людей, які попри все залишаються вірними Йому. І це не обов’язково якісь святі чудотворці чи ревні Божі пророки, зазвичай, це прості, скромні люди, які так легко губляться у людському натовпі. Подібні люди були і в натовпі, який з криками «Осанна!» зустрічав Христа того пам’ятного дня. Ці люди були на хресному шляху Спасителя до Голгофи, саме до них Христос звернувся з наступними словами: «Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!»  (Лк. 23:28,29). Такі малопомітні люди і складають основу Церкви Христової.

«Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство» (Лк. 12:32), – ці слова Христові звернені до саме цих людей. Їх мало, вони малопомітні, часто гнані, але саме їм належить обіцяне Богом Царство.

У нас прийнято вважати, що зараз в Україні Православна церква чисельна, і для прикладу наводять дні великих свят, як наприклад, сьогодні – Вербну неділю, коли юрби людей з гілочками верби прямують у бік найближчого храму. Люди переконують себе, що це дійсно так.

Але чи дійсно так? У храмі стільки людей, що проштовхнутись не можна? – А скільки людей збирається на службу Божу не у святковий день? А скільки людей залишаються за стінами храму? Хто їх рахував?

А скільки людей, які прийшли цього дня до храму, прийшли сюди не через традицію, не для того, щоб посвятити гілочки верби, навіть не за якоюсь іншою життєвою потребою, а за чимось іншим, коли навіть словами це не можуть виразити? Скільки? – Те саме «мале стадо», якому Господь благозволив дати Царство.

А щоб перевірити, чи входиш у те мале число, варто задати собі кілька простих запитань: Навіщо я прийшов у храм? Що я поніс із собою, крім освяченої верби, з нього? Навіщо ця гілочка в моїх руках?

Редакція сайту

Усе по темі: Вхід Господній в Єрусалим

Бути вірним

Ближче до Бога

Ваш коментар: