Визволення, яке дає нам Христове Воскресіння
Протягом всього двохтисячолітнього періоду існування, християнство завжди відчувало на собі сильний прес зовнішніх переслідувань. Це і тиск гонінь, і тиск скептицизму, і тиск атеїзму. Уже із самого початку створення Церкви, християнське вчення активно висміювалося.
Особливий шквал насмішок вилився на догмат воскресіння. Насмішники знаходилися в усі періоди Церкви. Афіняни висміяли Павла, коли почули з його уст про воскреслого Христа (Діян. 17:32). У післяапостольський період з’явився язичницький філософ – епікуреєць Цельс, який глузливо стверджував, що воскресіння мертвих – це шалене східне безглуздя. Ту ж саму ідею в тому ж дусі провадив і уїдливий філософ-матеріаліст епохи “Просвітництва” Франсуа Вольтер, а також войовничі атеїсти ХХ століття.
Та при всьому цьому, догмат воскресіння був завжди ключовим у проповідях апостолів та всіх правдивих послідовників Ісуса Христа.
Більше того, воскресіння Христове було завжди кульмінацією їхніх проповідей, незалежно від того до якої аудиторії вони б не зверталися. Цей факт неминуче призводить до висновку – воскресіння Ісуса Христа завжди було і є ключовим догматом християнства. Правдиві християни завжди знали, що своїм воскресінням Христос здобув найвеличнішу перемогу. Ця перемога наділяє нас самих переможним потенціалом. А ще виявляється, що всі ми – ті, які вірою приймаємо Христове воскресіння, маємо в Христі здатність перемогти нелегкі аспекти нашого повсякденного життя. Без Христа і Його воскресіння всі ці аспекти дуже мучать людство, вводячи в депресію та відчай.
Варто уважно прислухатися до слів ангела, який звернувся з промовою до жінок біля гробу Господнього: “Не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес – Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам” (Мк. 16:6,7).
У цих словах звучить запевнення в тому, що переможець Христос воскрес, а воскресінням Своїм і нас зробив вільними. Завдяки порожній могилі Христа ми, як запевняє нас Писання, маємо визволення від усього того, що пригнічує і руйнує нас.
1. Ми позбавлені страху
Перші слова, які сказав ангел, були закликом не жахатися. Цими словами він підтвердив важливу істину – немає більше причини боятися.
Одним із перших відчуттів набутого гріховного досвіду для Адама та Єви став саме страх (Бут. 3:8). Ні для кого не є секретом, що страх руйнує як ціле суспільство, так і кожного індивідуально. Страх паралізує, оплутує, відбирає сили. Страх жорстоким чином відбирає від людей радість та спокій і натомість дає смуток та тривогу. Англійський письменник Даніель Дефо свого часу дав таке визначення страху: “Страх – хвороба, яка розслабляє душу, так само як розслабляє тіло фізичний недуг”. А англійський філософ Джон Лок дав своє визначення: “Страх є неспокоєм душі при думці про майбутнє зло, яке ймовірно на нас звалиться”. Уже ці два вислови відомих людей змушують замислитися про це негативне відчуття, яке не можна не зважати. Тому, людство завжди робило спроби перемогти в собі цей страшний недуг. Скільки не пропонувалося різних психологічних, медичних та навіть гіпнотичних спроб досягти визволення від страху – все марно та безрезультатно.
Біблія каже про людський страх ще конкретніше: “Страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові” (1Ін. 4:18). Святе Письмо дає ясно зрозуміти, що тільки один Творець може вирішити цю проблему. Єдиний Христос Своєю смертю та воскресінням визволив нас від муки страху. У Ньому Єдиному ми можемо з впевненістю сказати: “Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене” (Пс. 22:4)
2. Ми позбавленні безплідних пошуків.
Далі ангел звернув увагу на недоцільність самого пошуку жінок біля гробу. Вони шукали мертвого, розіп’ятого, бездиханного серед живих. Всі їхні наміри були тільки здійснити ритуал над тілом. Всі міркування охоплювали земне, людське та недосконале. Небожитель вимушений був сказати з докором: “Чого шукаєте Живого між мертвими?” (Лк. 24:5). І ця проблема, висловлена ангелом, є не менш актуальною, ніж проблема страху.
У нас, людей, закладене прагнення завжди щось шукати. Думаю, я не помилюся, якщо скажу, що ми завжди щось шукаємо – від найдріб’язковішого до вагомого та значимого. Хтось зранку шукає алкогольних напоїв та звеселяючих місць, а хтось шукає чашу Грааля та філософського каменя. Наші пошуки виявляють та формують у цілому наш світогляд.
Біблія закликає нас шукати Бога (Іс. 55:6), і в той же самий час та ж Біблія констатує той трагічний факт, що ніхто Бога не шукає (Рим. 3:11). Та при цьому все ж знаходяться ті, які шукали Христа, але не мали правильних мотивів. Його шукали не по волі Божій – рідня Ісуса (Мк. 3:31-35). Його шукали для власних потреб – народ, який їв хліб та наситився (Ін. 6:22-26). Його шукали, встановивши для себе певні межі пошуків – багатий юнак (Мф. 19:16-22).
Його шукали, будучи спонукані злісними, ворожими намірами – первосвященики та книжники (Ін. 5:16; 18:3-9). Саме тому, Біблія закликає нас, шукаючи Бога, перевірити мотиви своїх пошуків.
Якщо для нас Христос не воскрес, то, відповідно, ми і будемо шукати Його в мертвих речах. Це можуть бути мертві ритуали, мертві традиції, мертве (бездієве) вчення та філософія і т.п. Саме тому ангел і закликає нас залишити цю безплідну працю. Він закликає нас звернутися до Живого Христа, Який Єдиний визволяє нас від подібних шкідливих пошуків. Але найбільш значимим визволенням для нас, яке дарує нам воскреслий Спаситель, є наступне:
3. Ми позбавлені безнадійності
Після гріхопадіння людство в спадщину отримало найбільше зло, яке тільки мислиме для всього живого – смерть. Смерть є нашим найбільшим ворогом. Цей ворог злий, жорстокий та нахабний. Він безжалісно вторгається в наші сім’ї, забираючи найрідніших близьких та палко любимих людей. Всі розуміють, що ігнорувати смерть, а тим більше скасувати її, неможливо. Лев Толстой висловив свою думку стосовно цієї проблеми людства: “Все в світі примарне; одна смерть реальна!” І я категорично не погоджуюся з висловом К. Ціолковського: “Страх смерті знищиться від глибокого пізнання природи”. Подібні вислови є тільки спробами обдурити самих себе. Так як ми не в силах виправити становища, в якому по своїй же добрій волі і опинилися, все людство знаходиться в стані безнадійності. Про це чітко стверджує Біблія: “Всі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23).
Та, окрім всього вищесказаного, ми не повинні забувати, що смерть – це вирок нашому непослуху по відношенню до застереження Господнього. Глибина трагедії людства полягає в тому, що ми не можемо вирішити цієї серйозної проблеми, а все, що можемо, – тільки ще більше ускладнити її. Саме з цієї причини Сам Бог закликає навернутися до Нього і Його Святого Слова. Тільки з Біблії ми дізнаємося про Добру Новину, даровану Богом через Його Сина Ісуса Христа. Цю Новину і звістив ангел біля пустого гробу: “Він воскрес – Його нема тут“. Цим самим було проголошено визволення від всякої безнадійності.
Воскресіння Христове єдине здатне вселити в нас надію, яка ніколи нас не засоромить! Справедливе твердження сказане кимсь: “Пустота Господньої могили наповнила моє серце надією!” Ця надія робить нас переможцями, тими, хто з впевненістю дивиться в майбутнє, не боячись останнього ворога – смерті.
Жінки, які йшли до гробу, де, як вони вважали, лежить бездиханне тіло Ісуса Христа, були в страху, не мали жодної надії і не мали правильних мотивів пошуку. Їхні дії та їх стан у повній мірі відображав стан всього людства. І коли ангел проголосив їм воскресіння Ісуса Христа, то в той же час він всім проголосив нову еру в історії людства – еру, де нема страху, де пошуки приносять рясний плід для душі, еру, де існує тверда та непохитна надія!
Автор: Дулішкович Петро