Властивості воскреслих тіл
Воскресіння тіла є відновленням тіла, що поховане, повернення тіла, яким володіла душа на протязі земного життя. Звідси витікає, що тіла воскреслих будуть ті ж самі, якими володіли душі під час земного життя людей. Таке судження підтверджується тим, що Ісус Христос воскрес з гробу у Своєму власному тілі, яке було розіп’яте, пробите списом, прибите до хреста і покладене до гробу. Апостоли після Його славного воскресіння бачили Воскреслого в цьому самому тілі. Апостол Павло ясно каже, що “тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя” (1Кор. 15:53), тобто тому самому тілу, яким душа володіє в справжньому житті, а не якомусь іншому.
Так учила про воскреслі тіла і древня церква, яка засудила псевдовчення Орігена про те, що після воскресіння нам дано буде тіло, абсолютно не схоже на наше нинішнє, а тіло ефірне, яке не можна побачити, до якого не можна доторкнутися, яке не має ваги. 5-й Вселенський собор піддав анафемі цю думку орігенистів (широко поширену в ті часи).
Але будучи тотожними за зовнішнім виглядом і видом з колишніми земними тілами, тіла воскреслих будуть дуже відрізнятися від колишніх за своїми властивостями і станом. Цю відмінність майбутніх воскреслих тіл від нинішніх апостол Павло зображує наступними словами: “Сіється у тління, встає в нетлінні; сіється у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне” (1 Кор. 15:42-44). Таким чином воскреслі тіла будуть нетлінні, тобто здатні не розкладатися на свої складові елементи, не навертатися в прах, здатні протистояти руйнівним силам і смерті. Спаситель, вказуючи цю властивість воскреслих тіл, каже, “ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами” (Лк. 20:35,36) тобто воскреслим тілам абсолютно чужі будуть усілякі хвороби – ці передвісники смерті, так властиві нам у земному житті. Тайновидець каже, що на новій землі “смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло” (Одкр. 21:4), як не було їх і в райському житті людей. Тіла воскреслих, очевидно, не матимуть нужди ні в їжі, ні в питті, позбудуться інших тілесних потреб. Той же Апокаліпсис говорить, що ті, хто удостоївся служити Богові в Житті майбутньому “вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека” (Одкр. 7:16) і апостол Павло вчить: “Їжа для черева, і черево для їжі; але Бог знищить і те і друге” (1 Кор. 6:13). Якщо до цього ще додати, що за словом Спасителя воскреслі з мертвих, ні одружуються, ні виходять заміж, то буде ясно, що тіла воскреслих істотно відрізнятимуться за своїми властивостями від земних тіл в їх нинішньому стані.
У протилежність нашим тілам, тілам немічним, вони будуть сильні. Неміч наших тіл виражається в тому, що ми не можемо виносити тривалої напруги своїх сил, і маємо потребу для оновлення і підкріплення їх уві сні, відпочинку, питті, а також і в тому, що плоть наша часто перешкоджає духу у виконанні його потреб. Тіла ж воскреслих не знатимуть втоми, не матимуть потреби уві сні, відпочинку, їжі і питті. І хоча є основа думати, що після воскресіння не знищиться відмінність статей воскреслих, у воскресінні “ні женяться, ні виходять заміж”, тобто воскреслі тіла не будуть підвладні вимогам тваринного життя, і жити ангелоподобним життям. З питання про те, чи збережеться після воскресіння мертвих і відмінність віків, висловлювалися різні думки. Одні в давнину висловлювалися ствердно в цьому питанні, другі вважали, що всі тіла повстануть у віці повної досконалості. В усякому разі можна думати, що в Царстві слави не буде ні безпорадних стариків, ні слабких немовлят, які потребують догляду.
Воскреслі тіла будуть духовні, а не душевні. Наше нинішнє тіло є переважно тіло душевне. Похіть зробилася невід’ємною властивістю людського тіла, чому між духом і плоттю йде безперервна боротьба: тіло поневолило душу, примушуючи її підкорятися низьким чуттєвим потягам, одним словом, воно є тіло пристрасним. Тіло після воскресіння буде духовним, безпристрасним, у ньому припиниться вказана боротьба, і воно стане знаряддям духу.
Явлення Господа після воскресіння Своїм учням “коли двері були замкнені” (Ін. 20:26) дає нам певне уявлення про те, у чому полягатиме одухотворення матерії нашого тіла. Воно втратить свою грубість, зробиться тонким і проникливим, а тому і вільнішим від умов простору. Проте воно не буде ефірним. Св. Мефодій Патарський і блаж. Августин пояснюють духовність воскреслих тіл не в тому сенсі, що люди будуть ангелами чи духами, тобто перестануть бути тілесними, а в тому, що вони лише наблизяться своїм життям до ангелів. Тіла їх зробляться духовними, але не в сенсі втрати тілесності, а в тому сенсі, що “існуватимуть і будуть оживотворятися духом”, тобто не піддаватимуться тлінню, не потребуватимуть їжі. “Людина буде небесною не тому, що тіло, створене із землі, не буде тим же самим, а тому, що воно, за небесним даруванням, буде здатне жити і на небі, внаслідок не втрати своєї природи, а зміні властивості”.
Тіла воскреслих будуть славні. Господь Ісус Христос, каже апостол Павло: “Перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його” (Флп. 3:21). Слава тіл воскреслих передусім полягатиме в тому, що від них буде відняте “приниження”, тобто всі недоліки нашої тілесної природи, тління, неміч і в той же час вони будуть обдаровані всіма доступними природі тіла досконалостями. У чому зовні проявлятиметься ця слава воскреслих тіл?
Якщо взяти до уваги, що Священне Писання часто представляє славу, як світло (Вих. 24:29; Мф. 17:2; Діян. 9:3-8; 2 Кор. 3:7) і що Спаситель дав обіцянку, що “праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього” (Мф. 13:43), то можна під славою тіл воскресіння розуміти їх променистість і світлоносність, подібну до тіла Христа Спасителя, коли Він преобразився перед Своїми учнями (Мф. 17:2).
Основа майбутньої слави воскреслих тіл, очевидно, буде полягати в моральній досконалості воскреслих. Суть слави, яка належатиме воскреслим тілам, буде полягати у віддзеркаленні міри моральної досконалості духу на тілі. Тому слава, що має приналежність воскреслим тілам, буде неоднакова, як неоднакова і моральна досконалість окремих людей. Апостол, висловлюючи цю думку, каже: “Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. Так і при воскресінні мертвих” (1Кор. 15:41-42).
Усі вказані властивості тіл воскресіння належатимуть тілам праведників. Проте варто думати, що і тіла нерозкаяних грішників матимуть певні з цих властивостей, зокрема, поза сумнівом, вони повстануть нетлінні, сильні, духовні, безсмертні. Що ж до слави, то можна тільки сказати, що і тіла грішників, без сумніву, будуть також здатні відбивати на собі моральний стан духу, мати на собі вічне віддзеркалення їх морального падіння.
Розкривши, наскільки для нас потрібно і корисно, таємниці майбутнього воскресіння мертвих, Священне Писання відкриває нам і іншу таємницю – відносно тих, хто залишиться живими до дня Другого пришестя Христового.
Згідно цього вчення, тіла тих, хто залишився в живих, як і тіла померлих і воскреслих, також через миттєву зміну зробляться нетлінними. Апостол Павло пише до коринтян: “Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; раптом, в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя” (1 Кор. 15:51-53). З цих слів видно, що переміна живих в останній день здійсниться так само швидко, як і воскресіння мертвих. Незабаром, вмить, за останньої сурми, зміна живих відбудеться від того ж всемогутнього голосу Христового, від якого воскреснуть і мертві, в один і той же час, а не раніше. В іншому своєму Посланні (до солунян) Павло стверджує: “Ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо” (1Сол. 4:15-17). Висловлювалася думка, що зміна живих при Другому пришесті Христовому полягатиме в миттєвій смерті їх і поверненні до життя в тілі нетлінному. Але така думка суперечить словам апостольським: “не всі ми помремо“. Очевидно, слова про зміну треба розуміти буквально, у тому саме сенсі, що зміна замінить як дію смерті, так і дію воскресіння, так що при останній сурмі і мертві повстануть нетлінними і ті, які залишилися в живих, зміняться. А саме, нинішні тіла наші, тлінні і смертні, преобразяться в нетлінні і безсмертні. Як воскресіння мертвих буде загальним, так і зміна відбуватиметься на всіх, хто залишився в живих при Другому пришесті, тобто і на праведних і на грішних – незалежно від морального стану людини.
За матеріалами сайту: http://ansobor.ru