Виходячи з Христового вислову: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете» (Мф. 7:7), – можна дійти висновку, що людина знаходить те, що шукає, а якщо образно висловлюючись, «копнути глибше», то людина – бачить те, що хоче бачити і чує те, що хоче чути.

Це прекрасно ілюструє наступний житейський факт. Коли людина відкидає Бога у своєму житті, вона в Його Церкві – видимому Тілі Христовому на Землі – бачить лише негативне: невідповідність Христовим заповідям, Божим принципам, євангельським ідеалам, апостольським заповітам (потрібне підкреслити – інша справа, що така людина часто сама не розуміє, що мається на увазі). Також не минає від пильної людської уваги (звісно пильної відносно лише чужих гріхів, а не своїх) невідповідності (явної чи вигаданої) священства чи окремих парафіян (віруючих) до тих самих вищезгаданих заповідей, принципів, заповітів, ідеалів. Також людині може не подобатися… у принципі, будь що, хоча звичайно, вона вірить Бога «у душі» і вважає себе цілком пристойною особою. С такими переконаннями людина може прожити значну кількість (або ж решту) свого життя.

Коли ж людина дійсно шукає Бога в житті, хоча це може виражатися в просто пошуку, навіть незрозумілому для неї, чогось доброго, світлого в житті, вона обов’язково зустрінеться із добрими, світлими віруючими людьми, чи виявить, що вони завжди були поруч з нею. Але статися це може лише тоді, коли людина буде готова захотіти це почути і побачити.

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: