Що таке бути віруючою людиною? (продовження)
У продовження теми, що таке бути віруючою людиною.
Сьогодні мова піде про віруючих людей і Церкву. Здавалося б, якщо людина віруюча – вона неодмінно повинна перебувати в лоні Церковному, бути частиною Тіла Христового – сукупності людей, яких об’єднує віра в Божественність Ісуса Христа. Але, це – у теорії, а на практиці…
На практиці, тобто в повсякденному житті, часто виявляється, що багато людей, які вважають себе віруючими, не являються чадами Церкви, простіше кажучи – не відвідують богослужіння, не приймають активного життя в житті певної релігійної громади (парафії). Часто такі люди кажуть, що в них «Бог у душі», їм не потрібні посередники, з апостольських часів у Церкві було багато що перекручене, часу бракує, купа справ, сім’я, діти і т.д. і. п.. Але все це, насправді, звичайнісінькі відмовки, якими людина намагається виправдати свою неучасть у церковному житті.
І як вже можна здогадатися, такі люди, насправді віруючими не являються, вони лише припускають існування Творця, про Якого вони мають вкрай приблизне уявлення. Чому так вважаємо? Бо якщо людина дійсно чимось захоплена, а справжня віра в Творця не розривна з глибоким захопленням Його Особою, вона намагається знайти друзів «за інтересами», людей, які так само закохані у Свого Творця – і тому рано чи пізно, людина знайде ту релігійну громаду, де відчує себе вдома, відчує себе в справжній родині, де зібралися брати і сестри навколо свого безмірно люблячого небесного Батька, і вже ніколи не захоче покидати її. А любов до Творця нерозривно пов’язана з любов’ю до ближніх, і чим більше людина перебуває в лоні церковному, тим більше починає любити людей. Не тільки братів і сестер у Христі, тобто людей, які знаходяться поруч з нею в Церкві, але, взагалі, всіх людей, бо вони створені за образом і подобою Божими… (див. Буття 1:27)
Звучить надто гарно, можна сказати «нереально», бо це, насправді, вкрай рідко можна побачити в реальному житті. Але, зауважте, побачити все-таки можна – головне шукати: «Шукайте, і знайдете», – каже Христос (Мф. 7:7).
«Добре, – скаже хтось, – таке можна зустріти в житті, але чому ж ми так мало бачимо реальних проявів такої любові?» Найкращу відповідь на таке запитання дає апостол Павло: «Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу» (Флп. 2:21).
Що шукають люди в Церкві – усе що завгодно. А що угодне Христу? Щоб ми любили один одного: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:34,35).
P.S. Ми вирішили присвятити питанню: «Чому ми не стаємо кращими, хоча багато років ходимо в храм?..» окремий цикл статей. Бо ця тема стосується багатьох людей, які багато років відвідують храм, приступають до церковних таїнств, можливо приймають участь у житті певної релігійної громади (парафії), також регулярно постяться, моляться, читають Біблію та іншу духовно-корисну літературу, а начебто не міняються. Чому відбувається подібне? Спробуємо в цьому розібратися разом.
Редакція сайту
Ваш коментар: