Юдеї є богообраним народом. Господь вибрав цей народ, щоб він був носієм ідей Бога. І дійсно юдеї є особливим, винятковим народом. Але і цей народ зрікався віри, грішив. За гріхи і зневіру, Бог послав вавілонян, які завоювали Єрусалим і відвели юдеїв у вавилонську неволю. В неволі плачучи і жаліючи, юдеї каялись за свої гріхи. В неволі на чужині виріс Даниїл, який був дуже відданий Богу. Даниїл розгадав сни царя і за це був приближений до царського двору. Будучи багатим, маючи повагу від царя, Даниїл щодня тричі нікого не соромлячись, і нікого не боячись відкривав вікно в бік Єрусалиму і молився Богу. За віру, за відданість Богу архангел Гавриїл став давати Даниїлу видіння, саме через архангела Даниїл провістив, що пройде 490 років від дня відновлення храму, і на землю прийде Месія, який спасе світ. Ісус не тільки прийшов на нашу грішну землю, як про це пророкував Даниїл, Христос замінив кровну жертву на хлібну, а ще відкрив нам велику істину, що ми є діти Божі, що ми маємо право і можливість Бога називати Отцем. А чи ми, люди, користуємось цим привілеєм, чи ми молимось до Бога, чи ми намагаємось бути дітьми Божими?

Чому ми не намагаємось бути дітьми Божими розкриває нам одна історія: Один юнак пішов у гори. І там високо в горах він знайшов гніздо орла, в якому було яйце. Яйце юнак приніс додому і підклав під квочку. Квочка висиділа курчат і орля та стала доглядати їх. Підрісши, орля з курчатами греблося в смітті, шукаючи хробака чи іншу комаху. Склавши крила і виставивши голову вперед, орля намагалось бігати так, як це роблять кури. Одного разу орля побачило в небі орла, який ширяв високо в небі.

– Що це за птах? – запитало орля.

– Це орел, але ти ніколи не станеш орлом.

Лукавий теж підштовхнувши нас на гріх, запевняє нас: «Ти ніколи не зможеш бути справжнім християнином. Ти постійно грішиш і ти любиш грішити, це подобається тобі. Залиш Бога, бо тобі ніколи не досягнути Царства Небесного».

Наша Свята Православна Церква добре знає задуми лукавого. І в приклад нам ставить життя багатьох християн, які теж були грішниками, але знайшли в собі сили відкинути навіювання лукавого. Вони виконали слова Христові: «Хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10:32,33). Святі ішли на муки, святі відрікались від усього в цьому світі, і за життя, і навіть після смерті вони творили чудеса.

Орел рано чи пізно стає орлом, і гордо, врочисто ширяє високо в небі. Так само і християнин повинен пам’ятати, що він є дитям Божим, що Бог любить його і чекає на нього, що Бог приготовив для нього те, що вухо не чуло, а око не бачило. Тож будьмо гідні любові Божої, терпеливо і смиренно несімо хрест, який ми спроможні донести, відкидаючи навіювання лукавого, терпеливо наслідуючи святих, і тоді ввійдемо в Царство Небесне. Амінь.

Автор: Ігумен Дмитро (Ющак)