День народження Церкви

Зішесття Духа Святого, Жан Лі Ресту

Свято Святої Трійці, зване ще П’ятидесятницею, присвячене зішесттю Святого Духа на апостолів у п’ятдесятий день після воскресіння Христового. Зішесттям Святого Духа затверджується у світі християнська віра і починає своє буття Церква Христова.

Без благодаті Божої неможливе духовне життя. Ця таємнича сила оновлює і перетворює весь внутрішній світ християнина. Усе найпіднесеніше і найцінніше, що кожен лише може бажати, – подає йому Дух Святий. От чому свято Святої Трійці так урочисто і радісно зустрічається християнами.

Бог поступово відкривав Себе людям: у старозавітний час люди знали тільки про Бога-Отця, з часу народження Спасителя люди дізналися про Його Єдинородного Сина, у день зішесття Святого Духа люди дізналися про буття третьої Особи Пресвятої Трійці і так навчилися вірити і прославляти Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа – Трійцю Єдиносущну і нероздільну.

Подія зішесття Святого Духа

Зішесття Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці описане Євангелістом Лукою в початкових розділах його книги “Діянь святих апостолів”. Богові угодне було зробити цю подію поворотним пунктом у світовій історії.

П’ятидесятниця – тобто п’ятдесятий день після свята Пасхи – було одним з трьох великих старозавітних свят. Це свято відмічало прийняття Синайського законодавства за пророка Мойсея, коли за півтори тисячі років до Різдва Христового біля підніжжя Синайської гори єврейський народ, звільнений з Єгипту, вступив у союз з Богом. Євреї обіцяли слухатися Бога, а Господь обіцяв їм Своє благовоління. За часом року свято П’ятидесятниці співпадало із закінченням жнив і тому зустрічалося з особливою радістю. Багато євреїв, розсіяних по різних країнах великої Римської імперії, прагнули до цього свята прибути в Єрусалим. Народившись в інших країнах, багато з них вже насилу розуміли свою рідну єврейську мову, проте прагнули дотримувати свої національно-релігійні звичаї і хоч зрідка здійснювати паломництва в Єрусалим.

Зішесття Святого Духа не було несподіваною подією для апостолів. Ще за кілька століть до народження Спасителя Господь Бог почав готувати людей до дня їх духовного відродження і передбачав вустами пророків: “І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом…Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати. І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом” (Єз.11:19,20; 36:27,28).

Готуючись повернутися до Свого Небесного Отця, Господь Ісус Христос перед розп’яттям присвячує Свою прощальну бесіду з апостолами майбутньому зішесттю Святого Духа. Господь пояснює учням, що Утішитель – Дух Святий – повинен незабаром прийти до них, щоб завершити справу людського спасіння. “І Я ублагаю Отця, – каже Господь апостолам, – й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істиниУтішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам… Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене” (Ін. 14:16,17, 26; 15:26).

Готуючись до прийняття Святого Духа після Вознесіння Господнього на Небо, учні Христові разом з Пресвятою Дівою Марією, з іншими віруючими (близько 120-ти чоловік) на П’ятидесятницю знаходилися в Єрусалимі в так званій “Сионській світлиці”. Це було, ймовірно, у тій великій кімнаті, де незадовго до Своїх страждань Господь здійснив Тайну вечерю. Апостоли і всі, хто зібрався, чекали, коли Спаситель пошле їм “Обітницю Отця” і вони сповняться силою згори, хоча не знали, у чому власне полягатиме пришестя Духа Утішителя (Лк. 24:49). Оскільки Господь Ісус Христос помер і воскрес у період старозавітної Пасхи, то свято старозавітної П’ятидесятниці доводилося того року на 50-й день після Його воскресіння.

Зішесття Духа Святого, Луї Галош

І от, о дев’ятій годині ранку, коли народ зазвичай збирався в храм для жертвопринесення і молитви, несподівано над Сионською світлицею почувся шум, неначе від бурхливого вітру. Шум цей наповнив будинок, де знаходилися апостоли, і одночасно над головами апостолів з’явилася безліч вогненних язиків, які стали опускатися на кожного з них. Ці язики мали незвичайну властивість: вони світили, але не палили. Але ще більш надзвичайними були ті духовні здібності, які ці таємничі язики повідомляли. Кожен, на кого цей язик спускався, відчував у собі великий прилив духовних сил і, одночасно, невимовну радість і натхнення. Він починав почувати себе як би зовсім іншою людиною: умиротвореною, сповненою життям і палкої любові до Бога. Ці внутрішні зміни і нові невипробувані почуття апостоли стали виражати в радісних вигуках і в гучному славослів’ї Бога. І тут виявилося, що вони говорили не своєю рідною арамейською, а якимось іншими, невідомими для них мовами. Так здійснилося над апостолами хрещення Духом Святим і вогнем, як було передбачено пророком Іоанном Хрестителем (Мф.3:11). Між тим, шум, що нагадував бурхливий вітер, привернув увагу багатьох людей до апостольського будинку. Побачивши народ, який стікається з усіх боків з молитвами хвали і прославляння Бога на вустах, апостоли вийшли на покрівлю будинку. Чуючи цей потік радісних молитов, люди, які зібралися біля їх будинку були уражені незрозумілим для них явленням: учні Христові, за походженням переважно галилеяни, люди за виглядом неосвічені, від яких і чекати не можна було знання іншої мови, окрім їх рідної, раптом почали говорити різними іноземними мовами так, що яким би ні різноманітним був натовп людей, які прибули в Єрусалим з різних країн, кожен чув свою рідну мову. Але знайшлися серед натовпу і циніки, які не посоромилися сміятися над натхненними проповідниками, кажучи, що апостоли вже вранці встигли напитися вина.

Насправді сила Духа Святого виявилася тоді, окрім інших внутрішніх благодатних змін, ще і в зовнішньому дарі мов саме для того, щоб апостоли могли успішніше поширювати Євангеліє серед різних народів, не маючи потреби у вивченні іноземних мов.

Побачивши нерозуміння людей, апостол Петро виступив вперед і вимовив свою першу проповідь, в якій пояснив присутнім, що в дивному зішестті Святого Духа виконалося древнє пророцтво Іоїля, який говорив від Божого імені: “І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого. І покажу знамення на небі і на землі… І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться” (Іоїль 2:28-32).

Апостол пояснив, що саме в такому зішестті Святого Духа мала здійснитися справа людського спасіння. Щоб удостоїти людей благодаті Святого Духа, зазнав хресну смерть і воскрес із мертвих Месія – Господь Ісус Христос.

Коротка і проста була ця проповідь, але оскільки вустами Петра говорив Дух Святий, то ці слова проникли в серця слухачів. Багато хто з них розчулився серцем і запитав його: ““Що нам робити, мужі-браття?” Петро ж сказав їм: “Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа” (Діян.2:37,38).

Багато з тих, хто увірував у Христа за словом апостола Петра, тут же всенародно покаялися у своїх гріхах, хрестилися, і до вечора цього дня Церква Христова зросла з 120 до 3000 людей. Такою дивною подією почалося існування Церкви Христової – цього благодатного суспільства віруючих, в якому усі покликані спасати свої душі. Господь обіцяв, що Церква буде непереможена пекельними воротами (див. Мф. 16:18) до самого кінця існування світу!

Варто зауважити, що не випадково співпали того дня дві знаменні події – зішесття Святого Духа і єврейська П’ятидесятниця. Старозавітна П’ятидесятниця відмічала позбавлення євреїв з єгипетського рабства і початок вільного життя в союзі з Богом. Зішесття Святого Духа на віруючих в Ісуса Христа здійснювало їхнє звільнення від влади диявола і було початком нового, благодатного союзу з Богом у Його духовному Царстві.

Глибоко переживши події наруги, смерті і воскресіння Господнього, святі апостоли до часу П’ятидесятниці духовно змужніли, багато що відчули і дозріли для прийняття дарів Святого Духа. Тоді і зійшла на них повнота благодаті Божої, і вони перші скуштували духовні плоди рятівного подвигу Боголюдини.

Автор: єпископ Олександр (Мілеант) (з циклу: “Нотатки“)

Усе по темі: День Святої Трійці