Наше особисте преображення

У день свята Преображення Господнього хотілося сказати, а точніше написати кілька рядків, але не про Господнє Преображення, а про наше особисте. «Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; раптом, в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось» (1Кор. 15:52), – пише апостол Павло в 15 розділі свого Послання до коринфської церкви, розділі, який повністю присвячений воскресінню мертвих.

Воскресіння мертвих – це не сюжет чергового фільму жахів (там все ж йде розмова про повстання мертвих), а основа сподівань християн: «Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1Кор. 15:13,14). Воскресіння мертвих – це те, що має складати основу нашої віри, це відповідь на питання: «У що ми віримо, навіщо все це нам».

«Якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей» (1Кор. 15:19), – це дійсно так, бо який сенс ходити все життя до церкви, мучити себе постами, заставляти себе промовляти слова молитви, якщо все одне помреш і тіло твоє перетвориться на порох земний. Станеться з кожним з нас все те, що було написано багато віків тому: «Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його» (Пс. 145:4).

«Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих» (1Кор. 15:20), – воскресіння Христове розірвало цей стан речей, що здавався непорушним. «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1Кор. 15:22), – до воскресіння Христового люди лише вмирали, з Його ж воскресінням для людства відкрилась істина про життя після смерті, і не просто життя, а життя вічне в місті, де люди, віруючі в Агнця Божого, Ісуса Христа «вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр. 7:16,17).

Таким буде нове, преображене життя майбутнього віку. Нам же залишається лише вірити в це і прийняти Христа, Агнця Божого, як про Нього висловився пророк Іоанн Предтеча, як Бога і особистого Спасителя. І не просто прийняти, а жити згідно Його святих заповідей в очікуванні «життя будучого віку», як свідчить 12-й член Символу віри.

Редакція сайту


Ваш коментар: