Христос із безодні

Є в Італії невелике рибальське селище Сан Фрутуозо. Розташоване воно неподалік від знаменитого курортного містечка Портофіно. У цього селища є одна цікава особливість – дістатися до нього можна лише пішки гірськими стежками. Автомобільних шляхів туди немає. Але не це зробило його відомим для безлічі людей із найрізноманітніших країн. Річ у тому, що саме в Сан Фрутуозо знаходиться один із самих незвичайних пам’ятників у світі – статуя «Христос із безодні».

Селище Сан Фрутуозо

Втім, потрапивши до селища, ви марно озиратиметеся навколо, розшукуючи цей монумент. Бо стоїть він… на дні моря під 17-метровою товщею води.

У 1947 році на цьому місці під час випробувань підводного дихального апарату загинув перший італійський аквалангіст Даріо Гонзаті. Через сім років за ініціативою його друзів у води затоки урочисто вивантажили скульптуру, що зображує Спасителя із здійнятими в молитві руками.

У бронзі, з якої вона відлита, – переплавлені деталі затонулих кораблів, ордени моряків, медалі спортсменів, пожертвувані їх хазяями на виготовлення статуї.

Незважаючи на таке незвичайне розташування, монумент відвідали вже більше двох мільйонів людей. Річ у тім, що в Сан Фрутуозо є декілька центрів для нирців, куди щороку стікаються нирці зі всього світу. Та й звичайний турист, пройшовши необхідну підготовку, теж може зануритися з аквалангом на дно бухти і побачити «Христа з безодні» на власні очі.

Я дізнався про все це зовсім нещодавно, і, зізнаюся, відчував змішані почуття. Пам’ятник Ісусу Христу на дні морському – ну дуже дивна ідея. Цікаво, яке це – стояти на березі, милуватися морем і знати, що десь там, у глибині – бронзова фігура Спасителя? Уявляти собі, як навколо постаменту повільно колишуться зарості морської трави, як тьмяні відблиски грають на бронзі, що потемніла, а над здійнятими руками плавають зграйки риб. Мені таке вмістити у свідомості важко.

А з другого боку. Давно минули часи, коли дно моря було у людській свідомості лише кладовищем загиблих кораблів. Тепер підводний світ – місце існування, яке люди активно освоюють. І якщо хоч би половина з нирців, що відвідали пам’ятник, помолилися Господові, побачивши перед собою цю дивну скульптуру, значить, вона була поставлена там не даремно. Адже головне призначення будь-якого пам’ятника за визначенням – не дати людині забути про те, що обов’язково треба пам’ятати.

От і мені дуже хочеться вірити, що для нирців ця бронзова статуя на морському дні не просто одна з туристичних пам’яток Італійської Рив’єри, а реальне нагадування про Ісуса Христа. Який заради нашого спасіння спускався в куди страшніші глибини і безодні, ніж пронизані веселим південним сонцем води затоки Сан Фрутуозо.

Автор: Олександр Ткаченко