Бог створивши людину, дав їй один-єдиний внутрішній закон – совість. І цим внутрішнім законом, совістю людина керувалась довгий час. А коли цей закон перестав діяти, то Бог через Мойсея дав людям на горі Синай 10 Заповідей Божих. Пройшов час і вже Заповіді Божі не спрацьовували. І тоді Бог-Слово прийняв тіло від Пречистої Діви і прийшовши між людей, дав нам всім заповідь нову: «Любіть один одного».

Серед апостолів цю заповідь любові найкраще сприйняв апостол Іоан Богослов. Він був наймолодшим серед апостолів і коли інші учні вже мали свій погляд, свої переконання, їм важко було повністю сприйняти науку Ісуса Христа, вони її сприймали через свій світогляд, то Іоан всім своїм серцем, всією своєю душею, всім своїм єством сприйняв науку Христа і через це Ісус його любив найбільше.

Сприйнявши повністю науку Христову, Іоан не зрадив Спасителя і він один з усіх учнів стояв під хрестом. Тому саме йому Ісус довірив доглядати Свою Матір. Поки Діва Марія жила на цьому світі, то Іоан жив в Єрусалимі і проповідував тільки в цьому місті та його околицях. А коли Марія померла, то Іоан став проповідувати по всій Палестині.

Одного разу він служив Святу Літургію і проповідував в одному місті поблизу Ефесу. Там він побачив молодого юнака, покликав до себе єпископа того міста і промовив:

– Єпископе, брате мій, – я доручаю тобі цього юнака, пильнуй, доглядай за ним.

Єпископ особливо поважав і любив Іоана, і тому прикладав багато зусиль виховуючи юнака, але юнак був норовистим і з часом він став розбійником. Був юнак не просто розбійником, а ватажком розбійників і уславився своєю жорстокістю.

Через деякий час Іоан прибув знову до того міста і після Літургії запитав в єпископа: «А де той юнак, що тобі я його доручив?» Єпископ розповів, що юнак став розбійником і наводить своєю жорстокістю жах на всю околицю. Апостол взяв провідника і пішов на пошуки юнака-розбійника. Коли Іоана привели до ватажка банди, юнак, впізнавши апостола, став втікати. Іоан кинувся наздоганяти юнака, але був уже старим і бачачи, що не наздожене, став гукати:

– Чого, сину, втікаєш від мене? Бачиш, я беззбройний і немічний – будь милостивий до мене, сину, і не бійся. Коли буде потрібно, я віддам свою душу за тебе. Зупинись, повір мені, Сам Христос послав мене до тебе.

Почувши це, юнак зупинився. Іоан підійшов до нього, а юнак із сльозами кинувся до нього в ноги. Любов Іоана до юнака перемогла те зло, що було в юнакові.

Серед апостолів Іоан жив найдовше. Будучи столітнім старцем він вже не мав змоги приходити на Служби Божі і його на носилках приносили молоді християни і просили:

– Серед присутніх ти один пам’ятаєш Спасителя. Розкажи нам, що Він робив, чого вчив, які настанови Він давав усім нам.

А Іоан плачучи, просив:

– Дітки, любіть один одного.

Нічому нового не вчив Іоан, він лише повторював Заповідь Ісуса Христа: «Любіть один одного».

Нам добре любити сина чи дочку, якщо вони слухаються і радують нас, нам добре відповідати на любов тих, хто любить нас, але Христос наказує, просить любити один одного, тобто тих, хто знаходиться поруч, навіть тих, хто ненавидить і чинить зло нам.

Святкуючи пам’ять Іоана Богослова, улюбленого учня Христа, пам’ятаймо слова Іоана: «Дітки, любіть один одного» і намагаймось любити не тільки тих, хто любить і прихильні до нас, а й любимо тих, хто ненавидить нас. Амінь.

Автор: Ігумен Дмитро (Ющак)