Блаженні гнані за правду

Про восьму і дев’яту заповіді блаженства

Поступово ми підійшли до слів, що завершують Заповіді блаженства, з якими Господь Ісус Христос звертається до всіх нас через Євангеліє. Дві останні заповіді можна об’єднати в одну, бо вони логічно доповнюють одна одну: “Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас” (Мф. 5:10-12).

Можна побачити, що дев’ять блаженств описують своєрідне коло: Христос обіцяє Царство Небесне убогим духом, і те ж саме обіцяння дається гнаним за правду. Коло – це лінія без початку і кінця. Шлях життя за заповідями блаженства стає не рухом з пункту А в пункт Б, а постійним рухом по колу. Зупинка Землі, що обертається навколо Сонця, буде для неї загибеллю, адже саме цим обертанням обумовлені життєво важливі земні процеси. З подібним обертанням можна порівняти і духовне життя. Людина обертається навколо центру, яким є Христос. Орбітою чи траєкторією цього руху стають заповіді блаженства. Вони нерозривно пов’язані між собою і мають лише одну мету. І ця мета – Царство Небесне, або Царство Боже – перебування з Христом.

У першому розділі про блаженства говорилося про те, що блаженний – це щасливий. Але ті, кого Христос називає щасливими, аж ніяк не вписуються в сучасні уявлення про щастя і становище людини у світі і суспільстві. І в останніх заповідях Господь говорить про те, що віруючих у Нього будуть гнати і лихословити, тобто вони будуть знехтувані світом, стануть ізгоями. Але нагорода їх велика, бо так завжди поступали з тими, хто вірний Богові. Так гнали пророків, які були раніше.

Цікаво, що слово “пророк” має в Біблії двояке значення, одне з яких практично повністю забуте сучасними людьми. Зараз під словом “пророк” у більшості випадків матимуть на увазі того, хто передбачає майбутнє. У Біблії ж пророками називали не лише посланців Божих, які говорили про прийдешні часи (хоча багато пророків дійсно за Божим натхненням відкривали людям таємниці майбутніх часів, особливо ж про час пришестя обіцяного Богом Месії), але і тих, хто говорив про час справжній. Пророк звертався до совісті тих, хто про свою совість забув, поховав її під брилою гріхів і неправди, відступив від Бога і загруз у брехні. По суті проповідь пророка була закликом до праведності.

Іоанн Хреститель і фарисеї, Джеймс Тіссо

У четвертій заповіді блаженства Христос говорив про голодних і спраглих правди, де правдою була названа праведність Божа. У такому ж сенсі слово “правда” використовується і у восьмій заповіді. Гнані за правду – це передусім ті, чиє праведне життя стало викриттям неправди цього світу.

Коли правда заважає

Праведність – це життя перед Богом. Відкритість Богові, вірність Божественному слову. Життя праведника має бути свідоцтвом Божественної істини для інших людей.

Але чому Господь каже про те, що праведники будуть гнані за свою праведність? Відповідь на це питання Сам Господь дає в іншому місці Євангелія: “Люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі” (Ін. 3:19). Праведне життя стає викриттям життя гріховного, життя в злі. Христос приходить, щоб призвати грішників до покаяння, щоб явити всім праведність Божу. Чи всі почули Його заклик і послідували за Ним?

Але якщо врахувати всі попередні слова Христові про те, що необхідно прагнути до усвідомлення своєї убогості перед Богом, здобувати лагідність, жадати правди, бути милосердним, чи означає все це, що треба спеціально прагнути, щоб тебе гнали і лихословили заради Христа? Адже гнали пророків.

Слова Христові не означають того, що кожен має усвідомити себе пророком і йти викривати сусідів, родичів або когось ще. Господь закликає нас передусім не боятися своєї власної віри, не соромитися її, не ховати її від інших. Якщо ми християни, то не повинні лякатися нерозуміння оточення.

У перші три століття нерозуміння християнської віри з боку язичницького світу нерідко закінчувалося гоніннями і стратами тих, кого не зрозуміли. Те ж саме повторилося і в XX столітті на теренах СРСР, а десь повторюється і зараз. Але все таки більшість християн не піддаються гонінням і переслідуванням, не кидаються до темниць і не ведуться на страту. Але це не означає і того, що світ прийняв Христа, змирився з Його проповіддю. Тому християнинові слід бути готовим до того, щоб свідчити про свою віру перед сучасним світом. Сучасний світ не погрожує смертю і розправою тим, хто прагне жити за правдою Христовою, але загроза в іншому. Сучасний світ намагається піднести християнську праведність як щось непотрібне, застаріле, що позбавляє людину свободи. Навіщо тобі все це? Живи повним життям, перекресли всі ці застарілі норми і правила.

Чи готові ми зараз своїм життям дати відповідь на виклики сучасного світу? Це питання кожен християнин може звернути до самого себе. А виклик цей був і буде завжди, доки світ існує. Тому, доки існує світ, віруючі в Христа мають бути готові до терпіння скорбот від цього світу. Адже невипадково Господь сказав: “У світі зазнаєте скорботи” (Ін. 16:33). Але скорбота не буде безнадійною, бо Господь продовжує: “Але мужайтесь: Я переміг світ” (16:33). Обіцянка Царства Божого гнаним і зганьбленим, а фактично всім, хто зберіг вірність Богові – це обіцянка перемоги над світом, який лежить у злі. Бог перемагає світ Хрестом, а віруючі в Нього – праведністю, яку Бог дарував нам через Хрест і Воскресіння.

Автор: священик Василь Куценко