Увійти до Дому Божого і залишитися там назавжди
Душа наша жадає краси, добра і правди. Це прагнення закладене в кожному, але далеко не кожен знає, де угамувати цю спрагу. Душа напружено шукає, але шукає часто наосліп. Вона намагається угамувати цю спрагу на концертах, у музеях, у бібліотеках. Вона прагне на лоно природи, подорожує, шукає знайомств, шукає людину, яку зможе назвати коханою. І чи знаходить вона в чомусь названому чи в чомусь подібному те, що шукала?
Щось, звичайно, знаходить. Багато на світі прекрасних речей і прекрасних людей. Багато хорошого і доброго зможемо ми побачити навколо себе, якщо уважно придивимося. Але яким би не було піднесеним і прекрасним відкрите нами в цьому світі, серце підказує, що є щось прекрасніше і досконаліше.
Щасливий той, кому, врешті-решт, відкрилося, що все світле і чисте, красиве, добре та істинне виходить з одного Центру, з одного Джерела, ім’я якому – БОГ.
Будь-яка земна краса – лише віддзеркалення Краси Небесної, будь-яке світло, сяюче в цьому світі, є лише світло відбите, всяка любов земна, навіть найсильніша, – лише образ Того, Хто Сам є Любов. І не насититься душа наша, доки живитиметься одними віддзеркаленнями. І чим прекрасніший образ, тим більш владно кличе він нас шукати зустрічі з Прототипом.
Чудово і точно сказав Блаженний Августин: “Ти створив нас для Себе, Господи, і не заспокоїться серце наше, доки не з’єднається з Тобою”.
Шукає душа зустрічі з Господом. Але і Господь теж шукає зустрічі з кожною людською душею, бо любить її. І Бог не ховається від людини, а навпаки – полегшує їй пошук, Сам вказує їй місце зустрічі.
Де ж це місце? З одного боку – скрізь і всюди. Дух Божий “дише де хоче” (Ін. 3:8). Та все ж є на світі місце, де Його присутність виявляється з особливою незмінною силою. Місце, яке Сам Він вказав людям, і це місце – храм Божий.
У ці дні Церква продовжує святкувати Введення в храм Пресвятої Богородиці. Марії були всього три роки, коли Дім Божий став і Її домом. Звичайно, маленька дівчинка не могла і припустити, що через кілька років Вона Сама стане Домом Божим набагато більшою мірою, ніж був той храм, в який Вона входила. Адже це і було головною метою Її перебування в храмі. В якомусь розумінні і наше з вами перебування в храмі має ту ж саму мету.
Зрозуміло, втілення Сина Божого здійснилося одного разу і назавжди в утробі Святої Діви Марії. Але Бог бажає вселитися в кожного з нас Духом Святим. “Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною” (Одкр. 3:20).
Божественна Любов, вічна Краса, нетлінна Істина, досконале Добро бажає увійти до нас і зробити нас Своїм домом. І щоб це здійснилося, раніше ми повинні увійти до Дому Божого і залишитися там назавжди.
Зрозуміло, не потрібно розуміти мої слова занадто буквально, не варто, прийшовши в храм, забувати про свій дім, про свою сім’ю, про свої обов’язки стосовно ближніх, світу. Але потрібно дуже твердо вирішити, що для нас перше, а що друге, який дім головний, які обов’язки вищі.
“Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене” (Мф. 10:37). Напевно, те саме можна сказати і про храм: хто любить свій дім більше за Дім Божий, хто любить яке б то не було місце більше за місце, що освячене Богом для молитви, той ніколи не наситить серця свого Істинною Їжею, не напоїть душу Водою Живою, той так і буде все життя живитися сурогатами.
Зараз ми святкуємо пам’ять того дня, коли Богородиця увійшла до храму, щоб залишитися і жити там. Увійдемо і ми разом з Нею. І якщо для нас неможливо назовсім там залишитися, то входитимемо в нього настільки часто, наскільки можливо. І нехай жодна дорога на світі не буде для нас бажанішою, ніж дорога в храм. Амінь.
Автор: протоієрей Ігор Гагарін