Принесення в Храм, Філіп де Шампань

Стрітення – це свято зустрічі людини з Богом. І ця зустріч стосується кожного з нас. Навіть люди, які начебто поза Церквою і начебто, навіть, не знають Христа і знати не хочуть, насправді беруть участь у зустрічі з Ним, але відвертаються від Нього.

Зустріч з Богом неминуча для кожної людини, і вона відбувається тут, на землі, перед тим, як буде інша зустріч – на небесах. Ми можемо прагнути до земної зустрічі (навіть не розуміючи цього – підсвідомо), як прагнув святий праведний Симеон, який зустрів Богонемовлята в Єрусалимському храмі, а можемо не прагнути до неї, залишаючись байдужими, як часто залишаємося байдужими до чужого горя, до беззаконня, що чиниться навколо нас.

Взагалі все наше життя залежить від того, як ми ставимося до Христа, і середини тут не може бути: або ми з Христом, або проти Нього. Ми цього навіть можемо не усвідомлювати, але наше ставлення до Христа виявляється в нашому ставленні до ближніх, підсумок якому буде підведений, коли Христос прийде у славі Отця Свого з ангелами святими, щоб судити весь світ: у результаті одні підуть на вічні муки, а праведники в життя вічне.

Жодна людина не може бути нейтральною відносно Христа. Можна тільки до часу ніби не перейматися тим, що відбувалося з Христом за часи Його земного життя і відбувається навколо нас до Його Другого Пришестя. Але наступає час, коли наше мовчання, наша бездіяльність стають співучастям у беззаконні і злочині.

Дуже страшно бути байдужою людиною, бо байдужість і нечулість потурають беззаконню, що чиниться у світі. Але найжахливіше – те, що відбувається з душею людини, яка хоче уникнути зустрічі з Христом. Така людина стає байдужою до свого власного життя і смерті, бо вона не хоче бачити, що на її очах відбувається беззаконня, бо байдужа і до чужого життя і смерті. Ця людина вже померла – духовно, ще перед приходом тілесної смерті. Душа її стала мертвою, байдужою до добра і зла, тобто вона, ще будучи живою, померла смертю вічною – тією смертю, якою караються люди за найстрашніші і нерозкаяні гріхи.

Це відбувалося і відбувається протягом всієї історії людства. “Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем” – учить нас Святе Письмо. Сьогоднішні події є віддзеркаленням подій минулого – тому нам, сьогоднішнім християнам, так важливо не залишитись байдужими, вистояти саме сьогодні. Бо саме від сьогоднішнього дня залежатиме наше майбутнє, залежить наш вирок на Страшному суді: чи підемо ми у пітьму непроглядну: де буде плач і скрегіт зубів чи почуємо від Христа слова: “У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість Господа твого”.

Господь кличе всіх нас, коли ще є час, стати на Його сторону: примиритися з Ним та з ближніми, відійти від діл темряви і прямувати дорогою світла до зустрічі з Ним. Ще в цьому житті, ще до того, як прийде смерть, кожна людина, подібно праведному Симеону, покликана побачити Христа. І в цьому істинний сенс життя кожної людини.

Автор: Михайло Лукін

Усе по темі: Стрітення Господнє