Ця книга розповідає про Божу Премудрість. Написана під впливом Книги Притч Соломонових, чому і носить його ім’я. Проте книга Премудрості з’явилася на світ через багато віків після смерті Соломона. Причому написана ця книга грецькою мовою, і в єврейській Біблії її немає. Автор Книги Премудрості був знайомий із філософськими вченнями і звичаями греків III століття до Р.Х. Головний зміст книги складає вчення про істинну богоодкровенну релігію як прояв Премудрості Божої і вчення про поганство як прояв гріховного людського розуму, що помиляється.
Основна ж мета книги – показати, з одного боку, перевагу Премудрості Божої, що зберігається юдеями в їхній богоодкровенній релігії, з другого – безглуздість ідолопоклонства.
Письменник Книги Премудрості спочатку зображує сучасні вірування і устої юдеїв, які, поклонялися істинному Богові, були праведними і терпіли гоніння від язичників (Прем. 1-3 роз.). У наступних розділах він говорить про безсумнівність нагороди праведних страждальників і про неминучість покарання язичників-гонителів, якщо не тут, на землі, то безсумнівно – за гробом. “Бог смерті не створив, – каже він, – причина її в гріху людини. Людина створена для нетління. Тому, якщо праведник і помре, то в спокої буде, і душа його – у руці Божій; страждання ж і смерть мають для нього спокутне значення. Отже жорстокі страждання і рання кончина його служать до запевнення нас в істинності його майбутнього прославлення”.
Наприкінці книги письменник викладає високі якості і переваги мудрості, які посилає Бог.