Христовий родовід

Євангеліє від Матфея, а разом з ним і Новий Завіт, розпочинається з довгого, незрозумілого і скучного для більшості сучасних читачів списку імен, який був цікавий хіба що юдеям новозавітних часів, адже передусім для них було написане це Євангеліє.

Декого ж цей список імен навіть міг відвадити від подальшого читання Євангелія. Тоді, питається, навіщо його було розміщувати? – Для цього є кілька причин. Крім, вищезазначеного факту, що Євангеліє від Матфея було написане передусім для юдеїв і цей родовід засвідчував, що Ісус Христос був з роду царя Давида, саме з якого повинен був прийти довгоочікуваний Месія, є ще два моменти, які свідчать на користь того, чому Новий Завіт мав розпочинатися саме з Ісусового родоводу.

По-перше, Біблія – це книга (точніше, збірка книг), яка має Автора (Господа Бога) і основну сюжетну лінію, яка проходить через весь твір: відпадання людей від Бога внаслідок гріхопадіння та заходи, які вживав Господь, щоб повернути людство (звичайно, не без його участі) до первозданного стану. Як в усякому літературному творі, у Біблії усі книги між собою змістовно пов’язані, і родовід Ісуса Христа, яким розпочинається Євангеліє від Матфея, є сполучною ланкою, що пов’язує між собою Старий і Новий Завіти.

По-друге, згідно слів Христових: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12), навіть для простого читання Біблії треба докладати певні зусилля, бо в цій Книзі є багато незрозумілих для будь-якого читача речей, і не має значення: у перший раз він бере в руки цю Книгу, чи перечитує її в кільканадцятий раз. У цьому немає нічого нового, адже для самого апостола Петра в Біблії було «дещо малозрозумiле» (2Пет. 3:16), так що не дивне, якщо Новий Завіт починається, із здавалось, малозрозумілих для нас речей, для розуміння яких треба докласти певні зусилля.

Між іншим, якщо родовід, який навів Матфей, все-таки не зупинив людину в читанні Священного Писання, то з чимось подібним вона зустрінеться наприкінці третього розділу Євангелія від Луки, де автор наводить родовід Христовий розпочинаючи його (точніше закінчуючи, бо надає у зворотному відліку) з Адама і Бога, Який сотворив усе людство. Цим Лука хотів довести, що всі люди мають єдине джерело походження – Господа Бога і заради всіх нас Господь прийшов у цей світ.

Цей факт, заставляє задуматися над тим, що примушує людей відкидати Бога, вигадувати усілякі «казочки» стосовно свого походження від мавп. Причин для цього може бути багато, проте, напевно, основна полягає в тому, що людина боїться відповідальності. Адже розуміння того, що ми всі створені за образом і подобою Божими (див. Бут. 1:26) і є, хоча дальніми, але все-таки родичами, до багато чого зобов’язує. Тому деяким людям простіше вважати себе нащадками мавп чи ще когось, ніж приймати на себе таку відповідальність. Але таких людей дійсно шкода, бо можливість називати свого Творця «Отцем», «Татусем» (адже так з арамейської перекладається слово «Авва» (Рим. 8:15)), вартує тієї відповідальності.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Неділя святих отців