Поклоніння волхвів, Едвард Берн-Джонс

Мудреці зі сходу поклоняються Ісусові (Мф. 2:1-12)

У цьому євангельському епізоді головні дійові особи – волхви. Що ми знаємо про них? Майже нічого. Але тоді чому вони – головні дійові особи? У чому суть цієї євангельської розповіді?

Просто цей уривок з Євангелія – він не стільки про саме народження Христове, скільки про його наслідки. У подіях, безпосередньо пов’язаних з Різдвом Христовим, ми бачимо передбачення історії Церкви, передбачення самої Церкви – боголюдського Зібрання. Першими до Новонародженого прийшли пастухи – євреї, обрані з обраного народу, а потім волхви – обрані з язичників. Ті й другі прийшли до новонародженого Бога, зібралися біля Його колиски. Немовля Христос об’єднав їх один з одним, з’єднав із Собою, втілив у Церкву. (Так, ймовірно, пастухи і волхви прийшли не одночасно, але хронологія тут не так вже важлива).

Волхви, вклонившись Богові, Богом збережені від Ірода, пішли, як каже євангеліст, до країни своєї. Чи могли вони мовчати про те, що побачили? Ні – так само, як, напевно, не мовчали і пастухи. І от ми бачимо апостолів, які проповідують раніше апостолів поганським народам пришестя у світ Бога-Немовляти.

Автор: священик Федір Людоговський (з циклу: Роздуми над євангельськими читаннями)

Усе по темі: Різдво Христове