Стати Богові другом

«Скажи, хто твій друг – і я скажу, хто ти», – стверджує народна мудрість. Те саме, втім з більшою впевненістю (бо деколи друзі переходять у стан колишніх друзів, чи навіть ворогів, проте для громадської думки вони можуть залишатися близькими людьми) можна стверджувати наступне: «Скажи мені хто твій бог – і я скажу тобі, хто ти».

Проте спочатку розберемося: що таке взагалі бог? – Це те, чому (або ж кому – як у кого виходить), ми служимо, віддаємо всі свої сили, час, здібності, натхнення. Бог – це те, що є основою нашого життя. Розібравшись з тим, що є бог (або ж Бог – тут теж у кого як виходить), чесно спитаємося самі себе: що (або ж все-таки Хто) для нас є богом (Богом) у житті? Бо досить часто, вважаючи себе віруючими, тобто людьми, які покланяються Творцю, насправді багато людей поклоняються творінню. Доволі часто таким богом для людей стають гроші.

«Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й» (Мф. 6:24) багатству. Проте багато людей вважають, що так цілком можна жити: умовно кажучи, у неділю та святкові дні бути «віруючим» (для багатьох людей проте це залишається загадкою, що таке бути «віруючим», більш за все це ходити із засмученим і задумливим виглядом), а в інші дні жити, як «всі», як прийдеться (чи вдається).

Більш за все так жив і «старший над митарями» (Лк. 19:2) Закхей, проте в нього була одна відмінність, що відрізняла його від більшості співвітчизників, втім і сучасних людей: він був чесним, принаймні перед самим собою. Він розумів, що він грішник і живе за людськими законами, а не за заповідями Божими. А ще багатство не давало йому спокою, не втішало його – і тут він був чесним перед самим собою. Так що чесність прекрасна чеснота, бо дозволяє нам сприймати стан речей в їх істинному сенсі, через призму Божих заповідей, а не так, як хоче сприймати їх оточуючий світ.

«Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4), – як не дивно, але Закхей ще до свого дивовижного навернення (а де Бог – там завжди диво), готовий був стати другом Богові навіть не відаючи про це. Проте прихід Спасителя в Єрихон все розставив по своїх місцях: Закхей зрозумів, що помилявся у своєму житті, і зробив єдиний правильній вибір – усунув перешкоду, що затуляла від нього Бога.

Господь оцінив цей вчинок: «Нині прийшло спасіння дому цьому» (Лк. 19:9), – цим самим затверджуючи відновлення Своїх стосунків з цим чоловіком і, що не менш важливо, з його родиною. А Закхей став для всіх наступних поколінь прикладом того, що Бог ніколи не перестає вірити в людину, навіть тоді, коли всі оточуючі зневірилися в ній і не чекають від неї нічого доброго, адже саме для того Господь прийшов на землю, щоб «знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19:10).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 32 неділя після П’ятидесятниці