Уранці юдейські первосвященики, що в ніч на п’ятницю заарештували Ісуса, привели Його до прокуратора Понтія Пилата (голови римської адміністрації Іудеї). Спочатку Пилат намагався позбавити Христа від страти: за його наказом солдати побили Спасителя батогами, після чого прокуратор хотів відпустити Його, сказавши, що покарання виконане. Проте натовп під проводом священиків вимагав страти, і Пилат, побоюючись бунту в неспокійному Єрусалимі, поступився.

На знак того, що він знімає із себе відповідальність, римський прокуратор умив руки, після чого наказав солдатам привести у виконання смертний вирок. Спаситель був розіпнутий на горі Голгофі поряд з Єрусалимом і помер до вечора п’ятниці. Така швидка смерть на хресті була рідкістю: як правило, людина помирала в страшних муках упродовж кількох днів.

Євангеліє свідчить, що в момент смерті Ісуса стався землетрус, а в Храмі розірвалася завіса, що відділяла вірних від Святе Святих.

Після смерті Ісуса Його тайні учні з числа впливових юдеїв прохали римську владу передати їм тіло. Вони поховали Спасителя в безпосередній близькості від місця страти. На вимогу юдейських начальників біля гробу була виставлена варта.

Цього дня ми згадуємо найтрагічніші події в людській історії – знущання, катування і страшну страту, яку зазнає Спаситель. Історія Страсної П’ятниці – це не просто історія про те, як колись давно погані люди вбили праведника. Усе її богослужіння нагадує нам про те, що ця історія має визначальне значення для життя, віри і надії кожного з нас.

Страсна П’ятниця – день, коли Господь здійснює те, навіщо Він прийшов на землю. Як каже Він Сам: «Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох» (Мк. 10:45). Як нагадує нам пророцтво Ісаї, яке читається цього дня під час Царських Часів, «Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:5). Те, що здійснюється на Голгофі, пов’язане не лише з гріхами фарисеїв, або саддукеїв, або Іуди, або Пилата – це пов’язане з нашими гріхами.

При створенні Бог ушанував нас найбільшим з Його дарів – свободою. Він створив нас з любові і для любові, а любов може бути тільки вільною. Ми покликані вільно сказати Богові «так», але ця ж свобода дає нам можливість сказати Йому «ні». Уся трагічна історія людства, усе зло світу – від шлюбів, що розпадаються, до світових війн корениться в тому, що ми кажемо Богу «ні». Усі ми, починаючи з падіння Прабатьків, використовуємо нашу свободу на зло. Ми грішимо: зраджуємо Богу і своєму людському призначенню, коїмо зло чи не чинимо добра, яке повинні були, слідуємо хибними і згубними шляхами. Всякий раз, коли ми робимо це, ми здійснюємо вибір – вибір, який визначає наше положення, глибоко впливає на інших людей і на всесвіт у цілому. Бог не відміняє цього вибору, – бо Його дар – дар свободи – реальний і невід’ємний. Реальний вибір має реальні наслідки, і коли ми скоюємо гріх, це породжує неминучі і страхітливі наслідки в часі і у вічності. Блаженний Августин порівнює грішника із самогубцем – як самогубець вбиває себе, але не може сам повернути себе до життя, так і грішник відторгає себе від Бога, але не може сам до Нього повернутися.

І Бог Сам приходить до нас в особі Господа нашого Ісуса Христа, щоб «знайти і спасти загибле» (Мф. 18:11). Він робить те, що абсолютно неможливе для нас самих – здійснює спокутування наших гріхів і повертає нас від смерті до життя. Христос вибирає Божу волю там, де ми вибирали свою, зберігає вірність там, де ми зраджували, слідує шляхом віри там, де ми слідували шляхом спротиву. Дванадцять уривків з Євангелій, які читаються цього дня, оповідають про те, як Він упокорено, у повному послуху Отцю приймає страшну смерть. Проте йдеться не лише про немислимий фізичний біль. Він спускається в безодню страждання, смерті, знедоленості і залишення Богом, безодню, породжену нашим гріхом, щоб врятувати нас від вічної смерті.

Велика вечірня, під час якої звершується винесення плащаниці, повинна зафіксувати в наших серцях цю істину: «Христос помер за наші гріхи», щоб ми знали, наскільки жахливий гріх і якою ціною здобуте наше спасіння.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Велика п’ятниця