(Слово про одного духовного пресвітера, який бачачи бісів біля келії ледачого ченця, примусив його молитися вночі і тим прогнав бісів)

Чому це, браття, буває, що коли ми довго не молимося або взагалі лінуємося молитися, дух наш буває стривоженим і серце неспокійним? Чому в цей час і помисли бентежать нас, і невдоволення якесь гнітить, і добре нам на думку не спадає? І чому, навпаки, коли молимося старанно, коли уважні до молитви, серце наше завжди буває спокійним, розум світлим, а іноді навіть ми відчуваємо такий радісний стан духу, що раді були б залишити землю і відлетіти на небо? У першому випадку від того нам погано буває, що, коли ми ледачі до молитви, ворог нашого спасіння має до нас найближчий доступ, а в другому від того добре стає, що, коли ми молимося старанно, ворог тікає від нас і молитвою ми далеко його проганяємо геть.

Один священик, що мав дар прозорливості, йшов звершувати службу і побачив біля келії одного ченця безліч бісів, з яких одні були в образі жінок, другі юнаків, а треті в інших образах, і всі раділи і тріумфували. Священик, бачачи це, зітхнувши, сказав: «О, до яких лінощів дійшов брат цей, і заради нього біси оточують його!» Звершивши службу, він увійшов до келії цього ченця і сказав йому: «Мене, брате, дуже скорбота долає; помолися про мене; вірую, якщо ти створиш молитву, мені буде легше». Чернець з упокорюванням сказав: «Та я, отче, негідний створити молитву про тебе». А священик же став невідступно просити його і казав: «Не піду від тебе, доки не даси мені слово хоча по одній молитві щоночі творити про мене». Чернець погодився. Усе це зробив ієрей для того, щоб ледачого ченця спонукати до молитви. І створив молитву про священика інок, і, розчулившись сказав: «О, окаянна душа, про ієрея молишся, а про себе чому ні? Створи хоча одну молитву і за себе». І так провів чернець цілий тиждень, творячи щоночі по дві молитви: одну за ієрея, а другу за себе.

Через тиждень священикові знову довелося йти в церкву повз келію брата, і от він побачив біля неї знову бісів, проте сильно засмучених. Тоді він зрозумів, що засмутили їх молитви ченця, і, увійшовши до нього, сказав: «Брате, яви справу любові, додай про мене і другу молитву». І в той же час ще виклав йому настанову про те, щоб не лінувався. Демони, бачачи після цього ченця, що він постійно перебуває в молитвах і трудиться заради Бога, втекли від нього благодаттю Божою.

Бачачи звідси, наскільки тяжким бичем для ворога нашого спасіння є молитва, не слабшайте в ній. Та як же інакше? Що таке молитва? Молитва є бесіда з Богом, єднання з Ним; а коли людина з’єднується з Богом, хіба тут може мати місце ворог нашого спасіння? Звичайно, ні, і чи не Сам Господь учить нас, що бісівський рід виганяється молитвою? Так, Він Сам сказав: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9:29).

Отже, невпинно одягайтеся в цю зброю Божу і ви уразите вкінець згубного змія, що повстає на вас. Амінь.

Пролог