(Слово св. Варсонофія про терпіння)

Найголовніша з причин, через яку ми наживаємо собі ворогів, є наша самолюбність. Образив нас ближній, не уживається з нами – ми тільки і перекладаємо всю провину на нього; а розсудити розважливо про ворога або на самих себе озирнутися, нам і на думку не спадає. «Він спричиняє мені зло, він лиха людина; з ним неможливо ужитися», – зазвичай кажемо ми про ворога; а помислити про те, що, можливо, і в нас криється причина того, чому людина стала нам недругом, або розсудити, що і в нас самих, можливо, навіть незрівнянно більше зла, ніж у нашому ворогові, або, що ми, як християни, повинні прощати один одного – до цього нам і діла немає. Тому ми і не позбуваємося ворогів, а навпаки, множимо їх.

Один чернець запитав св. Варсонофія: «Отче, брат усе наперекір мені робить; для мене це нестерпно; як мені бути?» – «Брате Андрію, – відповідав йому старець, – дивуюся твоєму нерозумінню. Невже ти забув, що в диявола тільки і клопоту, як би спокусити кого? Пам’ятай, що ми, як не можемо засуджувати тих, хто падає в гріху, так само не можемо звинувачувати тих, кого підбив проти нас диявол. Але при цьому знай, що і сам ти не чужий підступам сатани, бо про себе нічого поганого не кажеш, а тільки жорстко відзиваєшся про ближнього.

Що брат зробив проти тебе, ти розповів, а про свої гріхи умовчав. Ти б раніше повинен подумати про упокорювання, а не міркувати про те, хто має бути вищим і хто нижчим. Якщо ти вважаєш себе досконалим, то тут тобі треба було б як сильному, підтримати слабкого і показати своє упокорювання перед гіршим за тебе. Частіше треба згадувати Лазаря і те, скільки він терпів без нарікання, з покірністю волі Божій».

Тому, як стосовно всіх, а тим більше ворогів наших, ми маємо бути розсудливими. Допустимо, що насправді ближній наш винен проти нас, але що з цього? Невже ж за образу будемо мститися йому або лихословити його і засуджувати? Ні, ми повинні вважати це великим гріхом і, щоб утриматися від такого гріха, повинні подумати, по-перше, про те, що брат наш не ангел, а людина; по-друге, що і самі постійно винні і перед Богом, і перед деякими з наших ближніх, і, по-третє, що зла злом нам ніколи не зупинити, і що, навпаки, навіть поганий мир кращий за добру бійку. Найбільше ж пам’ятатимемо заповідь Господню і обіцянку милості за прощення образ ближнім нашим, з усією старанністю намагатимемося перемагати благим зле, а не бути переможеними злом. Молитимемося за своїх ворогів, щоб милосердний Бог Своєю благодаттю навчив їх миролюбності і відвів від шляху гріха. Амінь.

Пролог