(Слово про милостиню і про упокорювання)

Тим, хто має можливість надавати бідним дійсну допомогу, ми скажемо наступне: милостиня буває двояка. Одна уявна, коли, наприклад, подадуть на велику голодну сім’ю кілька копійок і думають, що вони зробили велику добру справу. А інша милостиня є милість істинна, дійсна, яка дійсно обтирає сльози нещасним і яка подається з упокорюванням. От до цієї останньої милостині ми причетними бути повинні і тільки тоді отримаємо нагороду від Бога.

Слово церковне каже: «Хто хоче творити милостиню, той не повинен багато міркувати про те, кому він подає її: праведнику чи грішнику, доброму чи злому; а треба подавати всякому те, що йому необхідно на потребу. Ти от наситився дорогими стравами, нагодуй хлібом і голодного. Ти випив досить вина, налий чашу і спраглому. Ти зігрівся в м’якому і дорогому одязі, вдягни хоча б у простий одяг голого. Чи в прекрасному і високому будинку сидиш, введи мандрівника в будинок твій. Чи веселий ти, розвесели скорботного. Чи зрадів коли чому, обрадуй того, хто нарікає. Чи ушанував хто тебе, як багатого, вшануй і ти убогого. Нехай буде будинок твій місцем відпочинку для служителів Божих і для всякого церковного чину. Будь, як Іов, заспокоєнням для усіх; будь оком сліпим, ногою кульгавим, одягом голим і безкровним покровом. Відвідуй частіше ув’язнених і хворих, ходи частіше у святі будинки і почуєш від Господа голос: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34).

Чим закінчити слово? Закінчимо словами з третьої книги Ездри. «Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого, старця і юнака у стінах твоїх збережи, мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні» (3 Ездри 2:20-23).

От така милостиня і є милостиня істинна, дійсна, Богу угодна, і отже, і для нас самих рятівна. Амінь.

Пролог