(Слово про беззлобність, як не поминання зла.)

До Ісуса Христа приносили дітей, щоб Він доторкнувся до них, але учні не допускали тих, що приносили. Побачивши це, Ісус обурився і сказав апостолам: «Дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього» (Мк. 10:14,15). І, обійнявши їх, поклав руки на них і благословив їх.

Отже, за словами Господніми, щоб увійти до Царства Божого, треба прийняти його, як дитя. Що це означає? Щоб вирішити це питання, треба звернути увагу на риси характеру дітей.

«Дитя, – каже в Пролозі чернець Ісая, – коли карають його, плаче; але знову з тими, що радіють, радіє. Хто його образить, не гнівається; коли його хвалять, не гордиться; якщо віддадуть перевагу іншому, не заздрить. Якщо в нього візьмуть, не вимагає. Якщо батьки не залишають йому спадку, по судах не ходить, сварки ні з ким не заводить, ні на кого не гнівається. Якщо засуджують його, не тужить. Якщо багатіє, не звеличується. Красою жіночою не спокушається, піклування про земне не має. Нікого не дратує, нікому не лестить, ні з кого не глузує. Ворожнечі ні на кого не має, нікого не засуджує. Не думає про надбання багатства, не любить чимось володіти. Якщо позбавлять його всього, не сумує; волі своєї не має. Не боїться ні рабів, ні ворогів, і під час гоніння не бентежиться».

От які дитячі риси, і тепер зрозуміло, що означає прийняти Царство Боже як дитя. Це означає прийняти його з таким же чистим, безневинним і непорочним настроєм, який зберігають завжди діти. Дитя, як ми бачили, не має ні заздрості, ні марнославства, ні бажання першості, але відрізняється щирістю, беззлобністю, упокорюванням. Ці дитячі риси повинні засвоїти і всі ми для досягнення Царства Небесного; повинні засвоїти, бо там царює одна чистота і правда, і ніщо погане не увійде туди.

Тому наслідуватимемо дітей; чинитимемо, як вони, з тією тільки відмінністю, що вони несвідомо зберігають у собі вказані чесноти, а ми повинні здобувати свідоме переконання в їх необхідності для нас і цим переконанням підтримувати їх у собі. Діти за природою добрі і щиросерді, а ми маємо бути такими по заповіді Христовій і за переконанням у святості обов’язку коритися їй, за свідомим переконанням у тому, що інакше не будемо істинними християнами. Амінь.

Пролог