Для тих, хто шукає чудес
(Слово св. Іоанна Златоуста)
Люди, ліниві до справи свого спасіння, бажаючи виправдати своє духовне недбання, часто кажуть: «Я тому мало дбаю про своє спасіння, що не бачу чудес. От, як би бачив чудеса навколо себе і над собою, тоді б і жив по-іншому і великим пісником і молитовником був». Чи так?
Св. Златоуст про юдеїв, що мандрували пустелею, каже: «Чи не все видиме творіння служило їм? На торг не ходили, нічого не купували, а насолоджувалися всім. Не орали, не сіяли, не вимагали дощу, не віяли, не молотили, ні одягу не ткали собі, але все для них, за словом Божим, було, і мали готову і щедру їжу без зусиль. Господь їх манною живив; одяг і взуття в них не зношувалися; хвороб вони не знали, про лікарів і ліки не подумували. Вивів їх Бог з Єгипту зі сріблом і золотом. Вдень спека сонячна не шкодила їм, бо стовп хмарний покривав їх, а вночі у свічках не мали нужди, бо стовп вогненний давав їм світло і вказував по пустелі шлях. По морю вони ходили, як по сухому, і вода розступалася перед ними, і труною була для ворогів їх, і камінь річки давав, і птахи, що слугували їжею, як хмарою вкривали стан їх. А що сказати про інші чудеса? Без пролиття крові, неначе граючи, ворогів своїх перемагали, і трубним звуком, і співом хананейських царів винищили. І все це зроблено було для того, щоб вони краще вчення Мойсеєве виконували. І всі преславні Божі чуда замість книг дані для них були, щоб вони пам’ятали про благодіяння Божі. Між тим і при такій благодаті, і при таких чудесах, і при такій до них милості Божій, і при такому вченні Мойсеєвому, і при великих перемогах, і при дивовижній їжі, наскільки були непокірні і неслухняні, зробили тельця, і воловій голові кланялися, і ідола просили влаштувати собі, і усі благодіяння Божі забули, і не пішло для них на користь і вчення Мойсеєве, бо слабкі були у вірі в Бога істинного».
Тепер ті, хто шукає чудес, дивіться, скільки чудес створив перед юдеями Бог? А, проте, невірні до тої пори Йому, чи стали вірними після чудес? На жаль, ні! Але і вся історія церковна свідчить те саме. Благочестиві залишалися благочестивими і без чудес, а нечестиві залишалися нечестивими і при чудесах. От книжники і фарисеї, от Іуда: чи вони не бачили чудес? Проте, перші не увірували в Христа, а останній і зрадив. Та і що таке шукання чудес? Це ознака відсутності любові до Бога, і лише якесь найманство. «Доведи мені, що Ти даси мені небесні блага, тоді тільки для них я і працюватиму, щоб насолоджуватися ними, а Сам Ти мені не потрібен». І цього мало: шукати чудес означає спокушати Бога. Хіба Бог не знає краще за тебе, коли і перед ким явити диво? Навіщо ж йдеш проти волі Божої? Навіщо спокушаєш? Навіщо себелюбством ображаєш? Ні, не хитрощами і хибними роздумами нам вказано йти в Царство Боже, а серцем простим і дитячим; не дух себелюбства в собі розвивати, а лагідність і упокорювання; не спокушати Господа безрозсудним шуканням того, на що Ним до часу завіса покладена, а полонити свій розум у послух Христові, тобто з увагою читати і слухати слово Боже і згідно нього будувати життя своє. «Істинно кажу вам, – учить Господь, – якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне» (Мф. 18:3). Амінь.