Молитва за ворогів
Господь учить нас молитися за ворогів: «Моліться за тих, хто кривдить і гонить вас» (Мф. 5:44). Про що ж тут молитися? Як молитися? Що говорити? У чому має полягати суть такої молитви? Якщо не знаємо цього, браття, то повчимося в Господа і святих Його.
Господь, серед жорстоких мук хресних, коли вся голова Його була скривавлена, руки і ноги пробиті були і прибиті до хреста, коли вуста обпалені були нестерпною спрагою, коли від страшних мук не було спокою, у таку невимовну тяжку хвилину молився так: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:34).
Коли святого архідиякона Стефана юдеї, вивівши за місто, стали побивати камінням, то він говорив: «“Господи Ісусе, прийми дух мій”. І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: “Господи, не вважай їм це за гріх!” І, сказавши це, упокоївся» (Діян. 7:59-60).
Від тих же юдеїв апостолу Павлу «п’ять разів дано було… по сорок ударів без одного; три рази… били палицями, один раз побивали камінням» (2 Кор. 11:24,25); але він каже: «Жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим. 9:3).
Отже, от у чому має полягати молитва за ворогів: ми повинні молитися, щоб Бог простив їх, вселив у серця їх страх Свій, навернув їх до Себе і дав нам до них любов нелицемірну. Та інакше чи може бути, коли любов до ворогів, що вимагається заповіддю, вселяє, щоб прощали їм образи, не віддавали злом за зло і щиро бажали добра? Та чи може бути іншою молитва наша за ворогів, коли за любов до них Господь обіцяє простити нас (Мф. 6:14) і дарувати нам благодатне ім’я синів Божих: «І буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього» (Лк. 6:35). Але, втім, при моральній немочі нашій до вказаної молитви за ворогів можна приєднати і іншу молитву про те, щоб Бог дав нам сили перенести образи, заподіяні нам ворогами і, звичайно, і про це молитва допоможе нам. Поза сумнівом, коли ми відкриємо скорботу свою Господові і печаль свою Йому сповістимо, тоді Він дасть нам сили забути і перенести образу, і душа наша тоді заспокоїться, хвилювання серця вщухне, і образа наша мине зі сльозами, як сонячна спека минає з появою дощу. Амінь.