Проти відчаю

(Слово про тих, хто грішить, і каятися не хоче.)

Всякий гріх, в якому людина щиро кається, не повторює його і виправляє добрими справами, – прощається їй. Тільки гріхи невіри, нерозкаяності і озлоблення не відпускаються, бо невіруючі, нерозкаяні і запеклі грішники не приносять покаяння. «Всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям» (Мф. 12:31); під хулою на Св. Духа засуджується наполеглива невіра, нерозкаяність і відчай. Отже, усі ці гріхи – гріхи страшні. А тим часом, на превеликий жаль, скільки є ще людей причетних до цих гріхів! Скільки ще можна зустріти нещасних, які кажуть: «Гинути, так гинути: все одно мене Бог не простить!» І з цими словами глибше і глибше падають у глибину зла. Чим напоумити таких? І як подати їм руку допомоги, щоб вирвати їх з влади сатани? Молитимемося за них; а разом, поки ще є час для них на покаяння, і напоумлятимемо їх. Як? Передусім словом Божим, а також своїми міркуваннями і вченням святих. Сьогодні, наприклад, дамо їм урок від настанови останніх.

У Пролозі, у слові про тих, хто грішить і не хоче каятися, між іншим, читаємо наступне: «Багато хто з тих, хто грішить часто кажуть: «Будучи сповнений гріховним смородом, як я можу наблизитися до Господа? І як можу благати Його, одержимий лютими гріхами?» О, брате, навіщо така безнадійність? Прийди до Бога і отримаєш велику відвагу… Бо, не стільки сам ти собі спасіння бажаєш, скільки хоче його Бог. Не кажи ж: «Що мені тепер робити; загинув я!» Ти маєш Лікаря, Який може вилікувати всяку хворобу і завжди хоче зцілити тебе від твоєї недуги, якщо тільки відкриєш її Йому і сповідуватимеш перед Ним твої гріхи. Покаяння робить чистим того, хто кається. Добра справа, щоб не грішити; але благо і те, щоб згрішивши – покаятися, як хворому позбавитися від хвороби і стати здоровим. Не те зло, що впадеш, але те погано, коли, упавши, не встанеш, а лежатимеш. Скажеш: «Я смертно згрішив!» Але, скажи мені: хто ж без гріха на землі?.. Пам’ятай, що сказано: «Говори ти, щоб виправдатися» (Іс. 43:26). Плач, поки є час на покаяння, щоб не прогаяти часу і не дожити до того, коли його вже не буде. Робитимемо добре, поки можемо. Не стільки батько любить сина, скільки Бог любить того, хто кається. І людинолюбство Боже настільки велике, що Він від жодного з тих, хто кається, не відвертається, і охочий спасіння повсякчас може його знайти. «Так і розбійник не часом врятувався, але тільки вірою і тим, що засудив себе у справах своїх і тим собі скарб Царства Небесного здобув».

Отже, грішники нерозкаяні, очиститься від свого нерозуміння і розкайтеся. Бачите, що кажуть святі: «Не стільки сама собі бажає спасіння людина, скільки бажає їй цього Господь; і не стільки любить батько сина, скільки любить Бог того, хто кається; і милосердя Боже настільки велике, що Господь від жодного з тих, хто кається, не відвертається». Навіщо ж, після цього, ображати безмежну благодать Божу? І навіщо позбавляти себе благодатного джерела духовних зцілень – покаяння? І навіщо від безмежно люблячого Отця тікати до злого ворога – сатани? Отямтеся ж, повторюємо, і не зневіряйтеся. Тяжкі ваші рани гріховні, але ж Спаситель наш сильний зцілити рани всього світу. Незлічені ваші гріхи, але нескінченне і милосердя Боже до грішників, що каються. Не зневіряйтеся ж, але засмучуйтеся про свої гріхи і швидше поспішайте до Господа.

Розкрийте перед Ним гріховні недуги ваші і поза сумнівом отримаєте від Нього прощення, бо в цьому непомилковим свідком для вас стає Він Сам: «Звернися до Мене, бо Я відкупив тебе» (Іс. 44:22). У цьому ж запевнить вас і улюблений учень Господній: «Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним i праведним, простить нам гріхи наші i очистить нас від усякої неправди» (1 Ін. 1:9). Чи чуєте? Не від якоїсь, але від усякої неправди, значить, від усіх гріхів, як би тяжкі вони не були. Не зневіряйтеся ж, але швидше до Бога з покаянням поспішайте, і прощення отримаєте і виправдані будете від Нього. Амінь.