Зцілення вдячністю
«Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися» (Мф. 14:35,36). Проте де ж були всі ці зцілені люди, коли натовп кричав: «Розіпни, розіпни Його!» (Лк. 23:21)? – А навіщо потрібен Бог, коли все гаразд? Так зазвичай… не те що думаємо, проте робимо ми.
Так що як раз нічого дивного не було в поведінці тої маси людей, які отримали зцілення від Ісуса, проте потім полишили Його. Дивною як раз була поведінка деяких жінок, «яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого» (Лк. 8:2,3).
Бути не тільки вдячним Богу за отримані благодіяння, але й ще служити Йому, Його послідовникам «з майна свого», тобто працею… і грошима! Тим, з чим більшість людей розстаються в останню чергу.
«Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24), – так воно так, але Бог, як вважає переважна більшість, десь у небесному (так і хочеться сказати, у космічному) просторі, а гроші – от вони, ріднесенькі. І як важко розстатися з ними! Особливо заради речей невидимих…
«Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали» (Ін. 10:10), – але це життя мало кому потрібне, хіба тільки тим, кому пощастило відчути його, посмакувати ним. А це можна відчути лише за однієї умови – вдячності за надані Богом попередні благодіяння. Вдячність розплющує наші очі, дозволяє нам побачити Божі дари, а також розкриває двері нашого серця на заклик Христовий (див. Одкр. 3:20). Дає можливість «вірою вселитися Христові в серця ваші, щоб ви, вкорінені й утверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина‚ і довжина, і глибина, і висота, і зрозуміти любов Христову, яка перевищує розуміння» (Еф. 3:17-19). Усе це багатство відкриється нам лише за однієї умови – нашої вдячності.
Багато людей прибігають до Божої допомоги в скрутні для них хвилини, значно менше людей приходять до Нього у хвилини тріумфу, щастя. На жаль, це реалії світу цього, як і те, що найбільше людей відпадає від Бога в благополучні часи. І серед цих відщепенців чимало є тих, кому Господь допоміг у ту саму скрутну хвилину, проте невдячність притупила їхню пам’ять і дозволила їм полишити свого Благодійника… до наступного разу, наступного нещастя, наступної кризи: чи то фінансової, чи то сімейної, чи то ще якоїсь, які часто трапляються внаслідок того, що людина відступає від Бога.
– Виходить, що більшість наших проблем пов’язані з тим, що ми відступаємо від Бога?
– Саме так, проте ця важлива істина відкривається лише тим, хто має вдячне серце. Виявляється, що вдячність відкриває той самий достаток життя, який обіцяв дати всім нам Христос (див. Ін. 10:10).
Редакція сайту
Усе по темі: 7 неділя після П’ятидесятниці
Ваш коментар: