Коли розмова заходить про те, чому Бог так нерівномірно розподіляє Свої дари серед людей, мені завжди спадає на думку знайома всім з дитинства “Курочка-ряба”. Хоча… Знайома-то вона знайома. Але ж загадкова і незрозуміла історія, якщо подумати. Чому дід з бабою спочатку так наполегливо намагалися розбити золоте яєчко, а потім – гірко заплакали, коли воно впало і розбилося? Чому Курочка, щоб утішити їх обіцяє знести не золоте яйце, а – просте? Чому прозаїчний кальцій виявився для діда з бабою більш прийнятним за благородний метал?

Існує безліч пояснень цієї старовинної казки. Ризикну запропонувати тут власне.

Дід і баба хотіли задовольнити найменшу свою потребу – поснідати. Але цього разу їм попалося якесь дивне яйце, яке не можна було розбити звичайними способами і з якого ніяк не вдавалося приготувати омлет. А тут ще мишка як на зло це неправильне яйце розбила об підлогу. Ціни золоту вони не знали, і тому стали плакати про безповоротно зниклу яєчню. От Курочка і пообіцяла їм у втіху те, що вони так хотіли отримати – звичайне яйце, без всяких благородних аномалій.

У діда з бабою був шанс вийти на абсолютно інший рівень життя, але вони не зуміли ним скористатися через звичні стереотипи. Курка, що здатна нести золоті яйця, виявилася для них не потрібною.

І в питанні про “нерівномірність” благ, що подаються Богом різним людям, мені бачиться приблизно таке ж пояснення. Бог любить кожного з нас. І будь-якій людині готовий негайно дати всі мислимі і навіть немислимі для нас дари і радощі, включаючи ті, про які апостол Павло писав: “Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його” (1 Кор. 2:9). Але… чи багато хто здатний побачити для себе радість у тому, чого вони ніколи не чули і не бачили? Чи не виявляться ці щедрі Божі дари таким от – золотим яєчком з казки для тих, хто жадає зовсім інших радощів і втіх?

Адже не просто символом матеріального благополуччя виступає в казці золоте яєчко. Є в золота і інші, куди благородніші сенси. Наприклад, в іконописі штрихи із золота символізують присутність Божественного світла, сяйво іншого, горнього світу, що проривається в наше життя зверху.

От і в казці золоте яєчко можна розглядати як певний дар, як мовиться – не від світу цього. Той самий, якого око не бачило, вухо не чуло, і на серце не приходило бажання його отримати.

Там, де прагнення людини зосереджені лише в їжі, питві і тілесних насолодах, це небесне золото стає непотрібним сміттям, скинутим на підлогу необережною мишкою. Бог, звичайно ж, до кінця днів посилатиме такій людині “яєчко не золоте, а просте”. Тобто – ті самі – їжу, питво і можливість насолоджуватися. Але ж дні ці рано чи пізно закінчаться. І тоді єдиним надбанням кожного з нас виявиться небесне золото Божественної присутності, сяйво Його нескінченного милосердя і любові. А вже чи зрадіємо ми цьому золоту, або гірко заплачемо як Дід і Баба з казки, зараз можна лише припускати. І готувати себе до цієї найголовнішої зустрічі. Доки ще є час.

Автор: Олександр Ткаченко

Репліки