(Повчання про молитву, якою усіляких напастей позбудемося, і милість отримаємо.)

Господь каже: «І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите» (Мф. 21:22). Що це означає? Те, що молитва, яка возноситься з вірою, має велику силу. Чим довести це? У Пролозі читаємо: «Велика є сила молитовна: Іоні кита домом створила; молитва Єзекію від смерті повернула, і трьом отрокам на росу вогонь перетворила. І Анна, будучи неплідною, молитвою Самуїла породила. Молитвою Даниїл рикаючих левів приборкав». Отже, поза сумнівом, що молитва, яка приноситься з вірою, має силу велику. Але що з цього?

Те, що якщо ми молимося з вірою, то не повинні залишати молитви і в тому випадку, якщо Господь іноді зволікатиме виконанням прохань наших. А то звичайно як буває? Коли кого з нас спіткає скорбота чи біда, ми молимося Богу; але якщо скоро біди не позбуваємося, то залишаємо молитву і вдаємося до легкодухості, смутку і зовсім опускаємо руки. Але чи має бути так? Ні; бо чуєте, що каже Господь: не щось, а все, чого не попросите в молитві з вірою, отримаєте. Значить, нічого бентежитися тим, що Господь довго іноді не виконує того, про що ми Його просимо. Він краще нас знає, коли виконати наші прохання; а що виконає, то це безперечно. «В одному місті був суддя, – учить Він, – який Бога не боявся і людей не соромився. В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? Кажу вам, що захистить їх скоро» (Лк. 18:2-8). З усього цього ми навчаємося в молитві мати терпіння, як і учить Апостол: «Будьте постійні в молитві, пильнуючи в ній із подякою» (Кол. 4:2). І в іншому місці: «Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час» (Еф. 6:18). А разом, звичайно, і тому повчаємося, що ми повинні молитися, за словом апостола Якова, «нітрохи не сумніваючись» (Як. 1:6), тобто з твердою упевненістю в тому, що наші молитви Бог чує, слухає їх, приймає їх і не позбавить нас заради Свого милосердя великих Своїх милостей. Амінь.

Пролог