Проти пияцтва

(Слово святого Іоанна Златоуста про те, наскільки згубним є пияцтво)

Усі знають, наскільки в більшості випадків тяжким буває положення п’яниць у матеріальному плані; але не всі знають, що воно незрівнянно гірше і жахливіше і в плані моральному. А це останнє знати якщо не всім, то хоча самим п’яницям треба; бо це пізнання відкриє їм, в яку глибину зла повергає їх пияцтво, і як їм гублять вони свою душу. І з причини цього ми думаємо запропонувати їм сьогодні про це слово св. Златоуста. Чи не напоумить воно їх? Дай Бог, щоб напоумило, до розкаяння привело і від страшної вади назавжди відвернуло.

«Люте, люте, – каже вселенський учитель, – є, улюблені, пияцтво, і сильне бездушною зробити людину і розум її потопити! Розумну людини, яка над усім владу прийняла, воно, як мертву кидає на землю і гіршим за мертвого робить. Мертвий не може робити ні добра, ні зла, а п’яний про добро не думає і лише до одного зла прагне, і усім – дружині і дітям і самим рабам у посміховище лежить. Друзі його соромляться, вороги висміюють і клянуть, свинею і худобою називаючи. І що може бути гірше за ту людину, яка в пияцтво вдалася і щодня вином губить свій розум? Бо пияцтво гірше демона розум потьмарює і, полонивши людину, позбавляє її від усіх співчуття. Біснуватого побачивши, шкодуємо і співчуваємо йому; а з п’яним навпаки поступаємо, – гніваємося на нього і багаторазово проклинаємо. Чому ж? Бо біснуватий не по своїй волі зло коїть і прощення гідний; а п’яний, що б не робив, прощення не вартує, бо за власною волею в зло впав і п’янству піддався. Він втрачає любов друзів, честь, майно, здоров’я, і так бідує в цьому житті. Але невимовне лихо чекає його в житті майбутньому, бо п’яниці Царства Божого не наслідують».

Дивіться ж, хто спивається, до чого ви доводите себе своїм пияцтвом! З людини, створеної за образом і подобою Божими і над усім володарювання прийнявшу, воно робить щось гірше за худобу. Усі, як каже св. Златоуст, п’яниць соромляться, глузують з них, клянуть. Ніхто їх не шкодує, прощення вони не заслуговують, втрачають любов друзів, честь, здоров’я, втрачають Царство Боже. Що може бути жахливіше за це? Ганьба тут, на землі, – мука вічна в житті майбутньому! І що, якщо ще того, хто упився, раптом спіткає невблаганна смерть? З яким обличчям він явиться тоді на суд Божий? Яку дасть відповідь? Що скаже у своє виправдання? О, дійсно, краще б йому не народитися на світ, ніж дожити до цього страшного дня!

Отямтеся ж, поки є час, і поборіть у собі, усіма силами своєї душі, згубну пристрасть. Безперечно – важко це. Але ж не забувайте, що благодать Божа міцніше, ніж найсильніша воля, і тому палкою молитвою і просіть її, як непереборну силу, у боротьбі із страшним гріхом: Господь милосердний; і якщо ви здобудете незмінне бажання залишити страшну ваду, Він побачить це і подасть вам поза сумнівом допомогу в боротьбі з нею. Амінь.