Є, на жаль, люди, які приховують свої гріхи на сповіді. Так, одні з хибного страху, другі з хибного сорому, треті з гордості, інші, нарешті, просто через неуцтво втаюють своє беззаконня при покаянні від священика, а через це не лише не отримують прощення у своїх гріхах, але і подвоюють їх, бо брешуть перед Самим Господом Ісусом Христом, Який приймає їх сповідання.

Браття, хто ви, Чиї ви послідовники і Кому з клятвою при хрещенні обіцялися служити? Опам’ятайтеся, подумайте, хто ви, Кого ви обманюєте, приховуючи на сповіді свої гріхи, кому догоджаєте таким приховуванням і яку загибель цим наносите своїм душам?

Та зрозумійте ж, нарешті, що ви чада Божі, які спокуті пречистою кров’ю Єдинородного Сина Його; коли ви приховуєте на сповіді свої гріхи, тоді намагаєтеся обманути цим Єдинородного Сина Божого, Який зазнав страшні муки заради вашого спасіння, і погибель наносите своїм душам вічну, гірку, настільки гірку, що вона називається другою смертю; і, нарешті, приховуванням своїх гріхів догоджаєте ворогові вашого спасіння, який «ходить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти» (1Пет. 5:8), і, звичайно, передусім поглинає брехунів, як у цьому переконує нас і Сам Спаситель, кажучи про брехунів: «ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8:44). Отже, браття, нехай не буде після цього між вами брехні ніколи, а тим більше при сповіді. Бо ви тепер знаєте, як ця брехня має бути для вас згубна. Кайтеся ж так, як Давид, що омивав сльозами кожної ночі ложе своє, як блудниця, що омивала сльозами ноги Господу, і як Петро, що плакав про свій гріх гірко, і тоді тільки Господь поза сумнівом простить вас і зробить вас з чад гніву чадами святими і благословення.

Пролог