Одного разу, розповідав чернець Афанасій, мені спала думка: що чекає в майбутньому житті тих, хто тут трудиться заради свого спасіння? З цією думкою відчув себе як би в захваті, і хтось прийшов до мене і, сказавши: ступай за мною, привів мене в якесь дивне, сповнене світлом місце і поставив при таких дивних дверях, що краси їх передати неможливо. І чув я, що безліч людей знаходиться за дверима і невпинно славлять Бога. Дійсно, браття, дивне, невимовне життя в Царстві Небесному! Там люди сяють як сонце в Царстві Отця Небесного (Мф. 13:43); там для них мир і радість у Святому Дусі (Рим. 14:17); там служать вони Господу і споглядають обличчя Його. І ночі немає там, і не мають там нужди ні у світильнику, ні у світлі сонячному; бо Господь освітлює їх (Одкр. 22: 3-5). Там, нарешті, такі блага і такі радощі, про які ми і помислити не можемо (1Кор. 2:9).

Дивні двері, що ведуть у це життя, невимовне блаженне і саме життя! Але хто ж увійде до нього? Відповідь на це запитання дає нам той же чернець Афанасій. Послухаємо, що далі каже він у своїй оповіді. «Коли ми (тобто він і той, хто явився йому) стали стукати в двері з метою увійти, зсередини хтось запитав нас: чого хочете ви? Путівник відповідав: ми хочемо пройти через двері. Голос же зсередини сказав нам: ніхто, хто перебуває в лінощах, не входить сюди; але якщо хочете зайти, ступайте назад і трудіться, ніскільки не думаючи про блага суєтного світу».

Отже, браття, от що, як бачите, треба для того, щоб увійти до райських дверей, – це подвиги, вказані нам для нашого спасіння в Євангелії Самим Господом, і віддалення від пристрасті до всього того, що доводить нас до забуття Бога і нашого майбутнього призначення. Царство Небесне силою береться. І тільки той, «хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12), – каже слово Боже. А тому постійно для свого спасіння працюйте, мужайтеся, боріться, не піддавайтеся спокусам світу, поступайте за заповідями Господніми, – і двері Царства Божого відчиняться вам. Амінь.

Пролог