І неписьменні, і ті, що не живуть у монастирях, можуть врятуватися

Деякі з християн думають, що для того, щоб врятуватися, треба або в монастир піти, або вивчити увесь закон Божественний, а без цього ніяк не можна врятуватися. Такі люди помиляються. Воно, звичайно, правда, що в монастирі, мабуть, легше врятуватися, ніж у світі, і істина теж, що і закон Божественний християнину необхідно вивчати; але якщо не можна людині, за обставинами, у монастир піти і не можна вивчити весь закон Божественний, то це ще не означає, що така людина не врятується. Навпаки, приклади свідчать, що і безграмотні, і ті, що в той же час у світі жили, набували великої благодаті в Бога і ставали особливо близькими до Нього; а це, звичайно, має переконати нас у тій істині, що і неписьменні, і що у світі живуть, і ті можуть врятуватися.

Колись у Кіпрській країні було бездощів’я, і єпископ цієї країни став старанно просити Господа, щоб послав на землю дощ. Молитва його була почута, і голос зверху сказав йому, щоб він на другий день, після утрені, вийшов до міських воріт і коли побачить, хто першим входить до них, того б попросив помолитися про дощ, і коли той молитиметься, дощ буде. Єпископ виконав наказане, вийшовши зі своїм кліром з дому, біля міських воріт. І от першим увійшов до них старець, що ніс на собі в’язанку дров. Єпископ затримав його. Старець склав із себе свою ношу і прийняв благословення від єпископа. Єпископ, у свою чергу, також вклонився йому і сказав: «Авва, прошу тебе, помолися, щоб Господь послав дощ на землю». Старець став було відмовлятися своєю негідністю, але єпископ не переставав старанніше просити його, щоб помолився. Тоді старець, не сміючи опиратися волі Святителя, преклонив коліна і став молитися. І що ж? незабаром, на загальний подив, дійсно пролився дощ на землю. Після цього єпископ сказав ще старцеві: «Отче, будь добрим і заради загальної користі розкажи нам життя твоє, щоб і ми стали наслідувати його».

Старець відповідав: «Простіть мене! Я – людина грішна і не знаю за собою жодної доброї справи, якою б міг тішитися; у метушні я провів дні свої! І життя моє лише проходить у тому, що щодня виходжу з міста і, зібравши в’язанку дров, продаю їх, на виручені гроші купуючи собі хліби на денне харчування, а потім йду до церкви, при якій провожу і ніч. Уранці ж знову беруся за збирання дров. Якщо ж коли, іноді день або два, погода заважає мені збирати дрова, то цей час терплю голод, прославляючи Бога; а потім, коли настає сухо, знову йду на справу». – Вислухавши ці слова старця, єпископ і що були з ним прославили Бога, що дав таке терпіння і упокорювання старцеві і сказали йому: «Дійсно ти виконав слова Писання: пришельцем є я на землі». Потім єпископ узяв старця до себе і піклувався про нього до самої кончини.

Тепер бачите, браття, що от старець, і не в монастирі жив, і неписьменним був, набув такої благодаті в Бога, що навіть сподобився і дару творення чудес. Це, без сумніву, має переконати вас у тому, що і неписьменні, і ті, що у світі живуть, можуть врятуватися. Тому і не кажіть, що в монастирі лише можна набути спасіння або вивчивши весь закон Божественний. Бог, як бачите, і з вуст немовлят приймає Собі хвалу, і на всякому місці набувають спасіння Його. Тому, якщо ви не вчені і у світі живете, то і рятуйтеся, подібно до старця згаданого, у простоті серця. Любіть Бога всім серцем, працюйте, моліться, будьте упокореними і терплячими, і спасіння ваше буде безперечним. Амінь.