Не сказано, браття, – той, хто витерпить скількись, спасенний буде, а сказано: «хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф. 10:22). А в нас цього саме, щоб терпіти до кінця, і немає. Трапляється, що ми беремося за добрі справи з повною щирістю і наснагою, але минає трохи часу, і ми до доброї справи, за яку взялися, стаємо все холодніше і холодніше; а іноді і перед самим кінцем її, коли б тільки залишалося отримати за неї вінець, кидаємо її, і, таким чином, уся наша справа уподібнюється будинку, зведеному «на піску; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике» (Мф. 7:26,27).

Ні, не так повинні чинити ми. Вже якщо почав добре, так доводь до кінця, не піддаючись спокусам; а то якраз диявол вирве вінець уготований тобі, і нагорода твоя пропала.

Отже, браття, будьте терплячі. Візьміться за добру справу, доводьте її до кінця і не слабшайте в ній. Інакше нагорода пропала. «Жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого» (Лк. 9:62), – каже Сам Господь. Амінь.

Пролог