В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Сьогодні – свято Різдва Божої Матері, день, коли Церква з тихою радістю святкує народження Тієї, Яку ми називаємо дивними, зворушливими іменами. Ви тільки послухайте: “Всіх скорботних Радість”, “Нев’янучий Цвіт”, “Ненавмисна радість”, “Пом’якшення злих сердець”! Скільки доброти, скільки тепла, скільки ніжності в кожному з цих імен! Назви ікон Богородиці немов ласкаві, таємні слова, які закохані кажуть лише один одному, які ніхто сторонній чути не повинен, до того вони сокровенні, до того інтимні…

Маленький син каже своїй матері: “мамцю”, “матусю”, “мамо”, і ніколи не скаже: “мати”, бо його стосунки з мамою – це стосунки якнайглибшої довіри і любові.

Так і назви чудотворних ікон Богородиці виявляють наше до Неї ставлення. Хто б ми не були, ми, якщо ми християни, думаємо про Божу Матір з почуттям доброти і надії. Нам природно вимовити слова: “страх Божий”. Неважливо, що одні розуміють їх як загрозу, а інші – як священний трепет того, хто щиро любить, перед предметом своєї любові. “Страх Божий” – це зрозуміло, це прийнятно, це, нарешті, благочестиво. Але от спробуйте сказати: “Страх Богородицін”. І відразу відчувається – ні, неправда, бути не може! Любов Божої Матери, заступництво Богородиці, захист і милосердя Пресвятої Діви Марії не можуть вселяти жодного страху. Страх і Мати – дві речі несумісні!

От яке милосердя Боже до нас грішних! Бог, жаліючи і люблячи пропащу людину, Бог, за словом Пророка, не бажаючи смерті грішника, дав нам у розраду і захист Свою Пречисту Мати, щоб ніхто і ніколи, які б страшні гріхи не долали нас, не міг подумати, що йому, окаянному, прощення і допомоги немає і чекати нізвідки. У будь-якій скорботі, у будь-якій скруті християнин припадає до Неї, заступниці.

Тяжко і гірко буває нести скорботу і хвороби ближніх своїх, тяжко і гірко терпіти образи від того, кого любиш, хто тобі близький, але чомусь саме на найближчих, на найрідніших людей обрушується найлютіший наш гнів, найбільша і найзліша дратівливість.

Мати Божа всім нам, християнам, мати і захисниця. Тяжко Їй, бідній, терпіти наші гріхи, тяжко і боляче Їй бачити, як знову і знову нашими злочинами і пристрастями тягнеться на Хрест вкрите ранами тіло Її улюбленого Сина. По-людськи міркуючи, ми і права не маємо просити Її про захист і допомогу. Це наш людський рід убив Її Сина, це ми, зрадники, щодня зрікаємося від Нього і зраджуємо Його заради хвилинних задоволень. І це в нас, вбивць власних дітей, вистачає нахабства просити Її: “Допоможи!”

І Вона – допомагає. І в цьому наша велика радість і велика наша надія. Ніколи б невдячний рід людський не вимовив би такі чудові, такі ніжні, такі ласкаві слова про Пресвяту Діву Богородицю, якби дійсно не здійснювалися щодня і щогодини над нами Її милості, Її благодіяння. Якби хворі не зцілялися, якби сумні не тішилися, якби самотні і кинуті не набували спокою, хіба виривалися б з сотень сердець слова вдячності і розчулення, хіба склалися б вони в чудові вірші акафістів і канонів, хіба звучали б небесні мелодії Богородичних гімнів?

Прощення – річ дивна. Прощення праведник не потребує. За що його прощати? Він і так праведник. Прощення потребує грішник, злочинець. І заступництво, і захист потрібні слабкому, не здатному своїми силами встояти в боротьбі. Віруємо, Пресвята Діво, і сповідуємо, що ми слабкі і немічні і тому звертаємося: Допоможи!

Мати Божа усе нам простила, Мати Божа для кожного з нас знайшла утішливе молитовне слово, Мати Божа кожного з нас пожаліла. Давайте тепер ми пожаліємо Її і сьогодні, у день преславного Різдва Богородиці, утримаємося від такої властивої нам злості, відхилимося від властивого нам засудження, забудемо про образи, що терзають нас. І так само як Вона простила нам, простимо сьогодні всім ворогам нашим. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Різдво Пресвятої Богородиці