В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Сьогодні ми святкуємо Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. У це велике церковне свято читається дивне апостольське послання. Апостол Павло каже нам: “Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа” (1Кор. 1:18). Як це зрозуміти? Чому розповідь про розп’яття на Хресті Бога – безумство для загиблих? Що таке безумство – ставлення до Хреста?

Є люди, що іменують себе християнами і не шанують Хрест Христовий. Вони звинувачують нас, православних, у тому, що ми поклоняємося знаряддю страти. “Це все одно, – кажуть вони, – що поклонятися шибениці, рушниці, гарматі, сокирі ката. Як можна покланятися хресту, який є знаряддя смерті?”

Ті, що відкидають поклоніння Хресту, насправді відкидають самого Господа Нашого Ісуса Христа, бо Господь наш дійсно помер на Хресті за гріхи наші. Помер для того, щоб таким чином відкрити нам дорогу в Царство Небесне.

Так, Господь наш помер, але Він і воскрес! Якби Він не воскрес, якби Він не був Бог, Його смерть на Хресті не стала б вражаючою, унікальною подією світової історії, а була б, звичайно, дуже страшною, дуже жорстокою, але все таки цілком рутинною подією, яка не одного разу траплялася на величезних просторах імперії римлян. Наш Господь воскрес, і у світлі цього воскресіння стала осмисленою і незбагненно великою хресна Голгофська Жертва Сина Божого. Тому не знаряддю страти поклоняємося ми, але Богом встановленому засобу нашого спасіння. Ми рятуємося, ми перемагаємо наш власний гріх Хрестом Спасителя Нашого.

Свята рівноапостольна цариця Олена відправилася в далеку дорогу з Константинополя в Єрусалим для того, щоб набути Чесний і Животворчий Хрест Господній. Вона зробила дослідження і археологічні розкопки для того, щоб знайти Хрест. І Господь увінчав успіхом її труди. Вона знайшла Хреста. А святитель Макарій, патріарх Єрусалимський, підніс Чесний Хрест для того, щоб усі могли бачити це Його.

Ми поклоняємося не дереву, не матеріалу. Ми поклоняємося не формі, не співвідношенню перекладин. Ми поклоняємося знаряддю нашого спасіння. Реальна можливість вічно жити для кожної людини сплачена Кров’ю Господньою, вічне наше життя здійснене Життям Господнім. А ми про це – забуваємо, коли здійснюємо хресне знамення недбало, як би відмахуючись від надокучливих комах, або коли носимо натільний хрест як прикрасу, поверх одягу, для того, щоб усі бачили: от який у мене хрест красивий!

Але ще важливіше пам’ятати от про що. Ми з вами звемося християнами не лише тому, що ми – Христові, а ще й тому, що нам належить пройти Христовим шляхом, нам належить, за словом апостола, “плоть свою розіп’яти з пристрастями і похотями” (Гал. 5:24) на Хресті! Нам доведеться за Спасителем нашим померти на цьому Хресті! От що означає – нести свій хрест…

Де ще у світі є релігія, яка каже: радій стражданню, благословляй нещастя твої? Ці страждання, ці нещастя – твій особистий Хрест. Упокореним несенням їх ти уподібнюєшся Христу. Не ремствуй, але радій!

А багато хто з нас приходить у церкву, щоб звільнитися від Хреста. І часто священики чують: “Будь ласка, зробіть так, щоб у мене не було проблем вдома, у сім’ї; щоб я видужав; щоб родичі мої мене любили і шанували, щоб я жодного збитку не потерпів…” Не можна сказати, що ці бажання незаконні і гріховні. Зовсім ні! Тільки потрібно б нам при цьому ясно усвідомлювати, що несення Хреста, терпіння скорботи – завдання життя християнського.

Давайте замислимося про це, давайте подумаємо про подвиг цариці Олени, яка набула Хрест Христовий і тим самим як би перейняла Його на себе. Давайте візьмемо свій хрест так, як Господь нас закликає: “Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мф. 16:24). Бог кличе нас узяти свій хрест, тобто нашу скорботу, хвороби, тяготи гріховні, нещастя, – узяти і нести їх, не відмовляючись від цієї ноші і не озираючись заздрісно на всі боки: “А в нього трохи легше буде, а в неї і зовсім жодного хреста немає, це я один так страждаю!” Це – єдиний спосіб спасіння: узяти хрест і йти за Господом!

І от, з благоговінням поглядаючи сьогодні на Хрест Господній, згадаємо, що ми благословляємо не лише Той Хрест, Який лежить перед нами на аналої, але передусім – свій власний хрест. От ми зараз зібралися в храмі і цим як би кажемо Господу: “Господи, усе, що Ти посилаєш нам, усе нам на спасіння: і радість, і горе, і хвороба, і образа, і щастя, і образи ближніх, і достаток плодів земних, і кепкування, – усе це нам на спасіння. Усе це може стати способом нашого спасіння. Дай нам тільки сил правильно зрозуміти це, дай нам сил не відмовитися від хреста, дай нам сил прийняти Хрест Твій, щоб прославитися з Тобою в Царстві Твоєму”. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Воздвиження Хреста Господнього