Помічник у скорботах

Коли нас осягають горе і нещастя, особливо тяжкі, тоді ми, у більшості випадків, втрачаємо віру, ремствуємо, скаржимося і кажемо: «За що я терплю таку скорботу? Навіщо Господь попускає на мене їх? За що мене карає? Де правда, де милосердя?» Так волаємо ми звичайно під час скорботи, але волаємо марно; бо в Бога все, не виключаючи бід і скорбот, усе премудро влаштоване і все служить для нашого спасіння і блаженства. Це ми доведемо вам, браття, словом вселенського учителя.

Св. Золотоуст каже: «Повелів Фараон кидати в річку немовлят; але якби цього не було, то не був би збережений Мойсей і в царських палатах не був би вихований. І коли він жив у розкоші – не був у шані, а коли був вигнаний – у честі став…. Колись погрожував йому єврей і говорив: «Чи не хочеш ти мене убити?» І це було йому на користь, бо вело його до того, щоб побачити в пустелі видіння…. і стати після того відомим. І чим більше повставали проти нього юдеї, тим більше, через це, він прославлявся. Так само було і з Аароном; і коли повстали проти нього, тим більше принесли йому слави. Після цього був покладений на нього первосвященицький одяг і кидар (різновид митри) на голову його, щоб не сумнівалися більше в його Божественному обранні. Три отроки були кинуті в піч і заради цього прославлені. Даниїл кинутий у рів і, після виходу з нього, став славнішим.

Отже, чи бачиш? великі напасті і тут служать на користь, не кажучи вже про життя майбутнього віку… Тому не гніваємося, але радіємо в печалях; бо вони суть лікування, корисні в наших ранах, і хоча, з одного боку, гіркі, зате з іншого – солодкі… Будемо вдячні Богові і за скорботу, бо не без міркування Він попускає їх, але роблячи через них корисне душам нашим». Так каже про користь скорботи св. Золотоуст.

Отже, браття, після всього сказаного, ви повинні погодитися з нами в тому, що в Бога усе, не виключаючи навіть бід і скорбот, усе премудро влаштоване і все служить для нашого спасіння і блаженства. Зважаючи на це, коли прийдуть до нас нещастя чи скорбота, не впадатимемо в смуток, не ставатимемо малодушними, не будемо ремствувати, не станемо скаржитися, не станемо зневірятися, а зараз же уявимо собі те, що є над нами Бог, Який любить нас більше, ніж всякий із земних батьків любить своїх дітей, Бог всевидющий і всемогутній, Бог, Який ніколи не попустить спокуситися нам більше, ніж можемо, і завжди готовий допомогти нам, врятувати нас, захистити, зберегти і від бід позбавити. Будемо ж у скорботі і бідах передусім нагадувати собі це і за тим відразу ж до Нього – Бога, помічника нашого в скорботі – і прибігати. І Він, Милосердий, звичайно, почує молитву нашу і пошле нам Свою благодатну силу, яка дасть душам нашим у скорботі терпіння і великодушність, або і зовсім від усіх бід і скорбот позбавить нас. Амінь.