Покарана пожадливість до наживи
Одне з найбільших лих нашого часу є банкрутство. Воно з’являється в середовищі торгових людей і полягає в тому, що з них хтось оголошує себе неспроможним, тобто не може продовжувати торгівлю і заплатити борги, які на ньому є. Буває банкрутство нещасне, тобто коли людина стає неспроможною внаслідок якогось непередбаченого нещастя, наприклад, пожежі, потоплення товару або не продажу його, або їй самій відмовилися платити її кредити і т. п. Буває ще банкрутство зле, тобто коли безсовісний торговець приховує капітал, набраний в інших у борг, а тим часом каже, що він проторгувався, або щось ще в цьому роді, і йому платити нічим. До цих двох видів банкрутства незайвим було б приєднати і третє, саме: банкрутство внаслідок покарання Божого за пожадливість. Пожадливість до прибутку доводить багатьох до того, що через неї вони готові бувають зняти з ближнього навіть останню сорочку. І от, звичайно, цим вони гнівають Бога і за це позбавленням свого неправедного майна від Нього караються або напучуються.
Коли святий Спиридон був єпископом у Тримифунті, там одного разу стався голод.
Торговці хлібом, як часто буває, раділи йому, бідні ж горювали і просили Бога про допомогу. Один з перших, чоловік дуже багатий, відправився за хлібом у щедрі їм міста; на кораблях привіз його дуже багато і став думати: «Складу хліб у житниці; бо хоча ціна на нього і висока, але якщо голод посилиться, то вона буде ще вища, – тоді і продам». Як він думав, так і сталося. Голод дійсно посилився, і ціна на хліб піднялася ще вище. Тоді тільки користолюбець свій хліб пустив у торг. У цей час приходить до нього один бідняк і починає благати, щоб він врятував його з сім’єю від голодної смерті. Не дивлячись на те, що останній, виснажений голодом, ледве тримався на ногах, чужий співчуття багач відмовив йому в хлібі і відпустив ні з чим. Що залишалося робити нещасному? Не знаючи, до кого звернутися по допомогу, він пішов попросити поради до преподобного Спиридона і розповів про своє горе. Обдарований прозорливістю, Святитель сказав йому: «Не плач, але ступай у дім свій; бо так каже Дух Святий: уранці наповниться дім твій хлібом, багатого ж побачиш, що благатиме тебе і даватиме хліб тобі без ціни». Вислухавши це, бідний повернувся додому. Належного часу слова преподобного Спиридона виправдалися. Того ж дня, увечері, ледве стало сутеніти, за велінням Божим, хлинув на землю великий дощ; вода розмила житниці багача, і піднятий нею хліб його поплив вулицями міста. Покараний сріблолюбець спочатку, бігаючи туди і сюди, з криком просив про допомогу народ; а потім, дещо отямившись і зрозумівши, що допомога даремна, вже став просити бідняків, щоб вони хоч собі набирали хліба більше, щоб він зовсім не пропав без користі. У числі бідних, яким багач робив пропозицію брати хліб, знаходився раніше знехтуваний ним бідняк, що приходив до нього, – він набрав тепер хліба собі з лишком. «Бо так, – додає до цього розповідач, – гамує багатих і немилосердних Господь».
Але, браття, позбавлення майна є ще порівняно мале покарання за пожадливість. Горе, якщо пожадливому до наживи багачеві Господь пошле більше покарання і скаже: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе» (Лк. 12:20)! Гірше за це покарання бути не може; а і цього дочекатися можуть ненаситні скупі, якщо не виправляться. Бо і раптовою смертю Бог карає тих, «хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк. 12:21). Амінь.