Святий апостол Павло називає християнина воїном і вказує йому, що він багато має постраждати на війні. «Отже, – каже, – терпи страждання‚ як добрий воїн Ісуса Христа» (2 Тим. 2:3). Отже, християнин – воїн. Але хто ж вороги його, і яке вони принесли йому зло? І що християнин повинен робити, щоб ворогів своїх перемогти?

Слово церковне каже: «Спочатку Господь створив у людях правду. Потім повстала в них від диявола неправда і стала воювати і гнати правду. І прийняли люди неправду, а правду відкинули, і залишила їх правда, і стали вони по своїй волі жити, щоб загинути. І от повстала на дівоцтво розпуста і погубило дівоцтво. І повстала скверна на чистоту і злість на лагідність, а ненависть на любов. Обжерство повстало на піст і пияцтво на тверезість. Образа повстала на упокорювання, розбій на братолюбство. Скупість повстала на щедрість, а немилість на милість. І беззаконня повстало на збереження закону і на всі добрі справи».

Отже, от хто, за словом церковним, наші вороги: наші пристрасті і гріхи, наш внутрішній згубний змій; і зло вони приносять нам те, що тягнуть нас у пекло. Що ж залишається робити нам, щоб цих ворогів перемогти? Що робити, на те вказує нам те ж слово церковне. Проженемо, – продовжує воно, – милосердям багатство неправедне і полюбимо убогість Христову, нехай придбаємо через неї небесне багатство. Проженемо стриманістю похіть тілесну, щоб жити цнотливо і з ангелами в дівоцтві перебувати. Проженемо славолюбність упокорюванням… щоб помилував нас Бог на суді. Проженемо лицемірство і догоджання людям від себе, щоб стати рабами Христовими, щоб Він прийняв слізну молитву нашу і очистив гріхи наші і врятував нас. Проженемо принади світські і нехтуватимемо радощами світу цього, щоб зрадіти в майбутньому житті. Відсічемо злі бажання від свого серця, щоб вселилася в нас правда Божа. І підпорядкуємо, нарешті, і волю свою волі Божій, щоб наблизитися до Бога, Який усіх милує, усім допомагає і усе виконує.

Тепер ви знаєте, браття, що ми дійсно як би воїни, поставлені на битву, знаєте, хто вороги наші, а рівно і те, що ми повинні робити, щоб перемогти їх. Що додати до цього? Додамо наступне: оскільки духовна битва наша з ворогами нашими повинна тривати в нас усе життя наше; тому і все життя ми маємо бути пильними і обережними і завжди одягненими в зброю Божу, як і учить нас св. Василій Великий. «Як воїн світський, – каже він, – доки війна триває, не складає зброї, щоб від ворога не бути ураженому; так і ти, воїн Христовий, не повинний бути безтурботним, бо твій ворог ніколи не дрімає».

Отже, з Богом, браття! «Зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його» (Еф. 6:10). «Не бійтеся і не жахайтеся… станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам» (2Хр. 20:17). Амінь.

Пролог