Є, на жаль, люди, які ні з ким не можуть ужитися і усюди з собою вносять сварки і ворожнечу. Про що б не заговорили з ними, вони ніколи ні з чим не погодяться і всі для них нехороші і чорне завжди в них біле, а біле, навпаки, чорним для них здається. Це люди найнестерпніші. Не даючи спокою іншим, вони і самі живуть, як у пеклі; і до них сміливо можна віднести слова Писання: «Язик – вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни… це – невтримне зло; він повний отрути смертоносної» (Як. 3:6,8), що сказати таким і чим напоумити їх?

Святий Антіох каже: перечення і безсоромність від злості виходять і сварливий завжди хоче усіх здолати і часто опирається істині, думаючи бути розумнішим за всіх. Він забуває, що Корей, Дафан і Авирон, які опиралися Мойсеєві були пожерті землею і не одні, але і зі своїми радниками. І Еліма волхв, що опирався Павлу і Варнаві, був уражений сліпотою… І ще: мудрість просвічує людині обличчя, а безсоромний ненависний буде. І неправдомовець завжди викритий буде. І злий – кому буде приємний? Убоїмося Божественного Писання і не будемо лихослівними і безсоромними. Мовчанням утвердимося в добрі і будемо в покорі в начальників, проганяючи лихослів’я від себе.

Отже, браття, бачачи із сказаного, яке страшне зло походить від перечення і безсоромності, тікайте від них. Адже що насправді доброго хоч би від злого язика? Скільки він поселив розбратів і незгод між людьми, скільки колишніх друзів зробив непримиренними ворогами між собою, скільки віддалив батьків від дітей і дітей від батьків! Скільки віддалив чоловіків від дружин і дружин від чоловіків! О, дійсно, «багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика» (Сир. 28:21).

Побійтеся ж страшного суду Божого і язик свій від зла утримайте, як і каже слово Боже: «Стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. Ухиляйся від всього злого і роби добро» (Пс. 33:14,15). Амінь.

Пролог