Одні через невірство, другі через маловір’я, треті через хибний страх, четверті через хибний сором приховують на сповіді свої гріхи і думають, що це нічого. Але це зовсім не нічого. Господь прощає тільки тих, хто приступає до сповіді зі скрушеним серцем і сповідуються в усіх гріхах без виключення; а тих, хто приховує їх, засуджує. Тому, браття, будьте відверті на сповіді і нічого не приховуйте. І тоді тільки Господь простить вас.

Слово церковне стосовно цього учить так: маючи милостивого Володаря, не будемо ледачими та повсякденно молитимемося Йому про прощення всіх гріхів наших, які ми скоїли або в пияцтві, або в брехні, або в ласощах і розкраданнях. Про все те доведеться відповідати усім нам – і рабу, і вільному, і багатому, і убогому на Страшному Суді Христовому, де немає упередженості. Ніхто з нас там один одному не допоможе: ні батько синові, ні мати дочці, ні брат братові, ні раб панові; але кожного з нас власні його справи або виправдають, або засудять. Тому, браття, не втаюватимемо на сповіді гріхів наших, але, відкриваючи їх перед отцем духовним, покаємося в них щирим серцем. Бо, якщо інакше, коли втаїмо їх тут, то доставимо радість ворогові нашому дияволові. А якщо сповідуємося в них щиро, то плач нанесемо ворогові, а Богові доставимо радість. Адже Сам Господь сказав, що радість на небесах буває більше про одного грішника що кається, ніж про дев’яносто дев’ять праведників, які не мають нужди в покаянні. А ми от, браття, і одного разу не хочемо в гріху покаятися, і до смерті в ньому живемо, додаючи до нього інші гріхи. Опам’ятаємося ж і від гріхів через покаяння очистимося і до Бога заволаємо: Володарю, згрішили ми перед небом і перед Тобою і негідні зватися синами Твоїми! Прийми нас, як одних з наймитів Твоїх і прости нам гріхи наші!

Так учить нас слово церковне і учить, як бачите, бути відвертими на сповіді і не приховувати на ній наших гріхів. Так, звичайно, і має бути неодмінно. Як приховувати гріхи, коли Господь «відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці» (Дан. 2:22); як приховувати, коли «на всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих» (Притч. 15:3)? Як приховувати, коли «очі Господа оглядають усю землю» (2Хр. 16:9). Ні, браття, від Бога не втечеш і нічого не приховаєш. «Все оголене і відкрите перед очима Його» (Євр. 4:13). Не будемо ж брехунами перед Ним, а підемо до Нього як діти, що шукають у Нього, як у батька, прощення з повною відвертістю, з повною свідомістю своєї гріховності та упокорюванням. І тоді Він прийме покаяння наше: «Серцем скорботним і смиренним» (Пс. 50:19) Господь не погордує. «Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння» (2 Кор. 7:10). Амінь.

Пролог