Міцною, палкою, дивною була в істинних дітей Божих любов до Бога. Так, апостол Павло мав «бажання визволитися і бути з Христом». А про усіх святих можна сказати як би їх же вустами: «Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: “За Тебе умертвляють нас кожен день”» (Рим. 8:35,36).

Така була любов до Бога у святих Божих, і нею вони залишили нам прекрасний приклад для наслідування. Адже і ми повинні любити Бога, як вони. Адже і ми повинні прагнути до Нього всім серцем нашим і всією душею і усіма думками нашими! Адже тому і ми всі повинні любити Бога і в чому повинна полягати істинна любов до Нього.

У чому ж повинна полягати вона?

По-перше, у тому, щоб ми показували свою любов до Бога не одними словами, але і ділом. І такої любові бажає від нас Бог. Спаситель каже: «Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін. 14:15). «Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене» (в. 21). «Хто любить Мене, той слово Моє збереже» (в. 23). Та це і зрозуміло. Яка це буде любов, коли я казатиму, що люблю Бога, а сам творитиму справи диявола? І яка це буде любов, коли я казатиму, що люблю Бога, а сам залишатиму жебраків без подаяння, сумних без розради, вдовам і сиротам не обітру сліз їх? Яка це буде любов, коли я казатиму, що люблю Бога, а сам буду брата свого ненавидіти? (див. 1Ін. 4:20).

Отже, «будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою» (1Ін. 3:18).

І, по-друге, любов до Бога повинна займати перше місце в нашому серці і бути для нас вище за всяку іншу любов. Господь сказав: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь» (Мф. 22:37,38). І ще: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10:37). Так ми повинні любити Бога найбільше, і це ясно і зрозуміло. Він дарував нам життя, дає їжу, одяг і житло; Він послав Єдинородного Сина Свого врятувати нас від покарання за наші гріхи; Він дарував нам Ангелів-хранителів, Він дарував нам рятівні Таїнства, Він про все промишляє і усе охороняє; у Нього злічений кожен волос на голові нашій; Він усім добрим приготував Царство Небесне, та і грішних кличе туди. «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас». (Мф. 11:28). Кого ж після цього повинні ми любити найбільше, як не нашого Господа і Спасителя? «ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. Господь – твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія» (Пс. 17:1-2)!

З усього сказаного ви, звичайно, повинні були, браття, запевнитися, що любов до Бога повинна полягати в тому, щоб ми любили Бога не словом, а ділом, і любили Його найбільше. І так любитимемо Його. З любові до Нього дотримуватимемо заповіді Його, пам’ятаючи, що не слухачі, – але творці закону ці оправдані будуть. Будемо постійно розумом і серцем прагнути до Нього, благословляти Його за Його благодіяння, прославляти за Його милості, вихваляти Його за Його добрість і милосердя. А, нарешті, і взагалі наблизимося до Нього вірою, окрилимося надією на Нього і обіймемо Його любов’ю нашою. Амінь.

Пролог