Усі ви знаєте, браття, що милостиня приносить нам велику користь. Але при цьому, звичайно, з’являється питання: яку ж? І в чому повинна полягати вона? Як вирішити це, і що відповісти на запитання? Дамо відповідь на це вам словами св. Златоустого, а ви послухайте це слово з належною увагою.

Не помилково, учить св. Златоуст, каже слово Боже: «Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його» (Прит. 19:17). Отже, Господи, коли я подаю милостиню жебракові, тоді Ти береш її як би Самому Себе в позику від мене! Скажи ж, коли Ти мені її повернеш і коли настане подяці час? Тоді, Ти відповідаєш мені, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї і поставить милостивих праворуч від Себе, а немилостивих ліворуч, і скаже тим, які праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 25:34-36). Чому ж Ти, Господи, на суді Твоєму ні про які інші чесноти не згадуєш, а тільки про милостиню? Тому, знову відповідаєш, що милостиня настільки допомагає спасінню, що нею всякий гріх виправдується.

Після цього вселенський учитель звертається до слухачів і повчає: «Для чого ти отримав від Бога земні блага? Невже для того, щоб згубити їх в обжерстві і пияцтві? Ні, а для того, щоб ти переправив їх, через руки жебраків, для себе ж у загробний світ. І невже ти думаєш, що, все, що в тебе є, то твоє? Ні, а воно дане тобі для того, щоб ти ділився цим з убогими. Бог усе може узяти в тебе, що дароване Ним, але не бере для того, щоб тебе зробити милостивим до жебраків, а через це і спадкоємцем Свого царства. Отже, як бачите, милостиня приносить нам користь ту, що вона дає нам помилування на Суді Божому, вона допомагає спасінню і нею всякий гріх виправдується. І все це вірно, братія мої!»

З причини цього подавайте милостиню ближньому, яку можете. Кого нагодуйте, кого напоїть, кому допоможіть одягом, кого відвідайте в ув’язненні або в скорботній самотності, або в хворобі, кого прийміть з любов’ю як мандрівника. Поступайте так, і тоді стане безперечним те, що милість ваша вихвалятиметься на Суді Божому (див. Як. 2:13). Амінь.

Пролог