Про співчуття до нещасних

Усі ми знаємо, що повинні співчувати і допомагати нещасним, але, на жаль, не всі знаємо, у чому повинне полягати істинне співчуття, і те, як потрібно поступати по відношенню до тих, хто бідує, щоб із співчуття нашого до них виникали: і суттєва користь для них, і слава Божа, і спасіння власної нашої душі. У чому ж має полягати істинне співчуття до нещасних, і яким чином має проявляти себе наша допомога їм? Повчимося цьому в одного зі святих отців, який дає усім нам у цій справі добрий і рятівний урок.

Співчувати ближньому, каже святий Антіох, допомагати йому і працювати для нього, є справа угодна Богові. Намагаймося ж догодити Йому. Якщо хто багатство має, нехай дасть нещасному; якщо хто побачить того, що в біді знаходиться, – нехай подасть йому руку допомоги. До всіх ставитимемося з любов’ю; всякого, хто обливається сльозами, убогого не відкинемо, тоді не відкинуті будуть і наша молитва і сльози перед Господом. Вчитимемося співчуттю в праведних, з яких багато і ділом, і словом нас учать цьому. От, наприклад, перед нами праведний Іов, що каже: «Я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічногоЯ був очима сліпому і ногами кульгавому; батьком був я для убогих» (Іов. 29:12,15,16). От і милосердний Товит розповідає про себе: «Я робив багато благодіянь братам моїм: голодним давав хліб мій, нагим – одяг мій і, якщо кого з племені мого бачив померлим і викинутим за стіну Ниневії, ховав його» (Тов. 1:16,17). Але от і словом нас учать святі співчуттю. Пророк Осія каже, що Бог милості хоче, а не жертви. (Ос. 6:6), а Михей учить, що Господь вимагає від нас любити справи милосердя (Мих. 6:8)… Будьте ж, робить висновок Антіох словами Спасителя, «милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36).

Із слова св. Антіоха, як бачите, стає ясним те, що істинне співчуття полягає в тому, щоб з тими, хто плаче – плакати, кого кривдять – захищати і до нещасних ставитися з любов’ю. Якою? Рятувати страждальника і сироту безпорадну, бути очима сліпому і ногами кульгавому та бути батьком для жебраків. Простіше, істинне співчуття, за Антіохом, має проявляти себе головним чином у тому, щоб утішати нещасного не словом тільки, але і ділом; обтирати сльози його не порадою тільки, але живою допомогою. У цьому останньому і полягає істинне співчуття. Дізнавшись про це, чи не візьмемо з усього сказаного якогось уроку для себе? Так, візьмемо і візьмемо урок найпростіший. Виявляючи співчуття до нещасного на словах, надамо йому в той же час допомогу і на ділі. Це буде і для нього корисним, і для нас рятівним. Амінь.