І слово Боже, і святі учать нас пам’ятати, що роздуми про смерть приносять нам велику користь. Премудрий Сирах каже: «У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш» (7:39). А св. Златоуст учить нас так: майте смерть перед очима вашими; про це подумуйте, і не згрішите. Так учать і слово Боже, і святий отець; але чи так це насправді?

Св. Златоуст каже: «Благаю вас, браття, постійно майте смерть перед очима вашими! Роздумуючи про неї, ви не згрішите. Не знаємо ми, в яку годину прийде Господь на суд. Невже ми станемо перед Ним неготовими і не очищеними від гріхів? Подумайте: де наші батьки і братія і родичі? Усі пішли у вічність, куди і нам не сьогодні, так завтра треба піти. Готуватимемося у вічну дорогу, каючись у раніше скоєних гріхах, і оплакуватимемо себе за них, просячи в Бога вибачення. От нині покаянню час; а потім вже пізно буде каятися. Пам’ятайте, що коли душа розстанеться з тілом, тоді з’являться перед нами Ангели і біси, розкриваючи перед нами гріхи, які ми створили в дні і ночі, свідомо або несвідомо; усе представлять нам, що ми зробили від дитинства, до останнього нашого подиху, словом, справою, помислом. І усе в них буде написане на викриття наше. І все представлять нам в образах і подобах, як майстерні живописці. Біси перетворяться в наші справи і вкажуть нам наші справи: як ми ходили на розпусту, або злодійство, або на інші гріхи, і таким чином викриють нас. І не можна буде відмовитися від своїх гріхів, бачачи їх перед собою, і якщо вони не були очищені через покаяння і теплими сльозами. І усе, що ми говоримо, не є брехня, а чиста істина. А тому не лінуйтеся про своє спасіння, пам’ятаючи, що хто що посіє, той те і пожне.

Так, браття, багато правди в словах про смерть і в Сираха, і у св. Златоуста, і справжній роздум про смерть приносить користь, і користь велику людині. Чи до гріхів їй буде, коли, при роздумі про смерть, їй видаватиметься страшний суд, гріхи, скоєні від юності словом, справою і помислами? О, Господи, який страх тоді розпеченої печі буде в усіх, хто боїться нестерпного судилища Твого! Так, дійсно, браття, роздум про смерть вселяє в серце наше страх Божий, віддаляє нас від гріхів і збуджує ревнощі до чеснот.

Пам’ятатимемо це і до роздумів про смерть прибігатимемо. Пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш. Амінь.

Пролог