Гороскоп для єпископа
Пристрасть людей до ворожок і віщунів – мила забава, якщо цим не захоплюватися серйозно. Ворожіння можна терпіти, якщо його поміщають у розділі «Гумор». Чом би не посміятися? Ми в монастирі іноді читаємо гороскоп – виключно заради сміху, бо знаємо, що в нашому місті ці тексти складають професійні психологи, для яких газетні пророцтва, – одна з можливостей підняти людям настрій, а іноді і правильно мотивувати.
Особливо забавно читати гороскопи начальства. Наприклад, наш митрополит – «Лев», і тут пишуть, що на початку тижня левам спадуть на думку нові ідеї і нездоланне бажання подорожувати. Ледве стримуючи сміх, дізнаємося, що єпископ, дійсно, вирішив поїздити по парафіях, фонтануючи задумами і сміливими проектами.
– Це зірки так передбачили?
– Ні. Просто грамотні психологи, які уміють вправно жонглювати загальними фразами, щоб розважити і відвернути людей. Це не пророцтво. Просто жарт.
Православній людині гадати – страшний гріх, який і на сповіді не скажеш, так соромно. Тому гадають на Євангелії, заздалегідь помолившись і випивши три склянки святої води – інакше не спрацює.
– А це хіба не неподобство?
– Ну, я ж не просто так! Я волю Божу хочу про себе дізнатися.
Воля Божа! Це вже серйозно. Тут нехай замовкне всякий критик.
Чи варто йти в аспірантуру? Чи купити акції? Чи одружуватися на цій чорненькій або на тій біленькій із третього під’їзду? Чи продавати дачу під Ніцею? Чи йти на операцію? Чи погоджуватися на цю роль? Чи не пора постригтися?
Мільйон питань! І в кожному можна схибити, піти проти Божої волі!
Тому розумні люди не по Біблії гадають, а шукають надійних старців, перевірених у справі, з хорошими рекомендаціями. Парафіяльні священики щасливі, бо жоден розсудливий священик не хоче потрапити в оракули.
– Який же ви священик? Ви мені учора благословили помідори саджати, а вночі – мороз! Всю ніч пробігала, кущики в газети кутала! Як вам не соромно?
Не відкрилася отцю воля Божа про помідори! Видно, отче, правило не дочитав!
Немає нічого гіршого, ніж анатомія гумору. Але тут без неї не обійтися.
Чому ми сміємося над фразами «гороскоп для єпископа», «воля Божа про помідори»? Бо ми зводимо в одному висловлюванні речі непорівнянні. Тому і смішно. Цим годується уся гумористична література. Проте важливо помітити, що воля Божа і помідори – такі ж речі, що не зводяться, як і воля Божа і квартира, аспірантура, дача під Ніцею, одруження, акції та операції.
– Але хіба ми не віримо, що Господь благословляє кожну дрібницю нашого життя, кожен незначний його момент, аж до того, що Він радіє, якщо в нас вийшов пиріг, або вдало підійшли шпалери, або народилися чарівні котенята? Чом би Йому і про помідори не потурбуватися?
– У цьому і парадокс. Наш Бог-людинолюб – я в цьому упевнений! – радіє кожній нашій радості і оплакує всяку нашу втрату, аж до змерзлих помідорів, але воля Божа – це про інше.
Чого Бог хоче від людини? Щоб вона була святою? Щоб ми дотримували заповіді? Щоб ми після смерті заповнили число занепалих ангелів?
Господь любить нас безкорисливо. Йому від нас нічого не треба. Воля Божа про людину – це те, що лежить у самій основі нашого буття. Ми міцно запам’ятали слова Спасителя: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін. 14:6).
Христос – путь, Христос – істина, але найголовніше для нас – Христос є Життя, і Його Втілення мало одну мету: «Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали» (Ін. 10:10).
Створений світ почав в’янути, бо головна особливість гріха – він вбиває живе. І от Творець приходить, щоб наситити постарілий світ Своїм Життям.
Воля Божа про людину полягає в одному-єдиному велінні: БУДЬ!
Господь хоче, щоб ми були. Він безкорисливо дарує нам можливість бути, бо це неможливо як добре – бути! Він хоче бачити нас живими. Ми часто згадуємо Десять заповідей, але забуваємо, що найпершою заповіддю було «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею» (Бут. 1:28). Сенс цієї первісної заповіді і полягає в одному слові – будь!
Бути – добре! І Господь просто хоче, щоб кожен з нас залучився до цієї неймовірної повноти та радості буття. У цьому і є воля Божа про людину. Живе право тим, що воно живе. Життя – найдивовижніший дар. Бог щедро і марнотратно роздає цей дар усьому створеному.
Головна заповідь – будь! Усі інші – щоб захистити живе, і для нас важливо, що Десять заповідей дані не окремій людині, а народу – тут підказка для нас, бо кожен з нас – не сам по собі, він – частина великого дерева, і моє добро, як і моє зло, благословляє або отруює життя усьому вселюдському організму.
Людина – особлива істота в цьому світі. Вона – пророк і священик Божий для усього створеного космосу, тому їй і надано право володіти, а значить, не лише піклуватися про створений світ, але і відповідати за нього перед Богом.
Автор: архімандрит Сава (Мажуко)